@ClockworkTardis

джонні

Ask @ClockworkTardis

Sort by:

LatestTop

Утро как?

Отак. Не спала всеньку ніч, змерзла, як собака, надихалася бензину біля колій та в маршрутці, відчуваю неминучий розйоб кріпатурою, що невпинно наближається після нічного стретчингу. Тому я, як оця гілочка: затерпла, заметена снігом, але гарна та непереможна все одно.
Утро как

Related users

Чего самого необычного в природе вы видели?(снег весной, и тд)

darkpassion13’s Profile PhotoDarkpassion13
Чесно кажучи, нічого геть незвичного в цьому плані я, ма'ть, не бачила. Колись був сніг у червні, дуже давно, тоді, коли усі ці природні аномалії ще не були звичним явищем. Та й по всьому.
В тому, чим поділюся, немає нічого екстраординарного, бо хризантеми — це ж осінні квіти, але нещодавно мене настільки вразило, що у листопаді щось може квітнути, десь може зеленіти, та ще й погода була спекотна та сонячна — склалося враження, нібито на вулиці як мінімум травень. Взагалі цей листопад мене вражає: тепло, помножене на централізоване опалення вдома, відбивається у свідомості як наближення літа: вдома аж парує, відчиняєш балконні двері ввечері, а звідти віє свіжий прохолодний вітерець, ну акурат як в травні воно буває. Восени та взимку я майже не чую в квартирі якихось звуків з вулиці, бо відкриваю вікна тільки, щоб ненадовго провітрити, але цьогоріч трохи інакше. Байдуже, що темніє всеодно рано, байдуже, що не чутно пташок та цвіркунів, головне — це те відчуття, коли спиш під тонкою ковдрою та не кутаєшся, коли виходиш у справах. А тут ще й така краса квітне.

View more

Чего самого необычного в природе вы виделиснег весной и тд

Який з твоїх днів народжень був найкращим ? Чому ?

Popipam’s Profile PhotoTina Magdal
Це питання, як то кажуть, на часі. Залишається менше тижня до мого двадцять п'ятого дня народження, і я вже наперед морально налаштовую себе на поганий настрій з огляду на те, як поріділо коло мого оточення. Скільки не запевняла саму себе, що важливим є не один день в році, коли всі вітають задля годиться, а інші 364/5, не можу стриматися від розчарування, коли хтось таки про мене забуває. Пиздець.
Як такого найкращого, напевне, не виділю. Я ніколи не святкувала свій день народження з розмахом, але ця дата завжди була для мене особливою і трохи магічною, це так ще з дитинства залишилося. Моя мама, коли була можливість, завжди докладала зусиль, щоб зробити кожне свято незабутнім, інтригуючим, заморачувалася із застіллям та вибором сховку для подарунків, щоб я в свою чергу заморочилася з їхнім пошуком. Точно не пам'ятаю, скільки мені тоді виповнилося років, проте чудово пам'ятаю переддень, коли ми готували торт з фруктами (мені завжди діставалася бананова частина), як мама подарувала мені кайфову ляльку (я змалечку нетерпляча, я навіть народилася за два тижні до ПДР, тому і подарунки завжди шукала завчасно), а листоноша (боже-боже, тоді ще квитанції носили по хатах), після того, як наша сусідка вигукнула «у цієї дівчинки завтра день народження!», подарувала мені дві розмальовки, за якими я аж вцикалася свого часу. Саме на свято було застілля, зі мною всі носилися, надарували купу ляльок, іграшок, смачних штук — пам'ятаю і зберігаю кожен дарунок і досі.
Коли виросла також були цікаві моменти. Ми з подругою завжди ходили до школи разом, а того дня вона зателефонувала і повідомила мене, що погано почувається, тому на перший урок не піде. А саме в той час вона з іншими дівчатами надували кульки в коридорі і потім привітали мене на другому уроці. Ходити школою зі зв'язкою кульок в той час було пиздець як авторитетно, тому можете уявити, як я тоді почувалася. Взагалі усі ДН, що припали на шкільні часи, були незабутніми, попри те, як я не любила це місце.

View more

Який з твоїх днів народжень був найкращим 
Чому

+ 2 💬 messages

read all

Порадьте як назвати кота Василя

Хай Василь сам свого кота називає. А то спочатку назвеш кота, потім годувати його будеш, потім каструвати, а потім Василь зрозуміє, як коту з тобою поталанило, як в тебе на шиї класно, і почне свої шкарпетки в твоїй шухляді зберігати та в хаті порядкувати.
З Васями усе так і починається — з котів.

Якими мовами ви хочете, щоб ви могли розмовляти?

dashasuvorova21’s Profile Photoᜥẞіᝨᜥᝯ
Мені було б достатньо високого рівня української та англійської. Першу хоча й знаю добре, останнім часом відчуваю певні прогалини, тому пріоритетним завданням до кінця цього року є діяльність саме в цьому напрямку. В мене й досі збережено аккаунт дівчини, що дуже круто підготувала мене до ЗНО, роз'яснила усі складні моменти і поводилася при цьому як мати рідна, постійно наголошуючи, що, мовляв, якщо ви не розумієте, про що мова, то не турбуйтеся, зараз я поясню і ви все згадаєте. Без оцього, знаєте: «Це проходили ще в п'ятому класі, що ви такі тупі? Це треба було знати ще з народження, тим паче, що це ваша рідна мова!». Я люблю філологію, в мене є до неї хист і в школі мені велося добре, проте не так добре, як хотілося б саме через викладачів. Колись вчителька української напала на мене через те, що я не відвідувала її уроки, натомість надаючи перевагу урокам російської. Питала, чи не збираюся я їхати до росії та там складати іспити. А я не збиралася, блядь, просто вчителі російської мови, як це не дивно, цінували мене більше, ніж вчителі української, які могли дозволити собі і голос підвищити, і змусити почуватися себе по-дурному, і на списування в мене не реагували, а раділи, що завдяки ломовому коняці більшість класу отримували гарні оцінки. Бачте, в мене і досі болить воно. Це ніяк не впливає на мої почуття до державної мови, але в школі так, вона просідала саме через викладацький колектив. Тим часом як вчителі тої мови, про яку зараз неприйнятно розводитися, давали мені і окремі варіанти тестів, і хвалили мої твори, і відзначали мої здобутки. Я по-людськи не знала ані української мови, ані історії нашої держави саме через оці одіозні постаті. Після закінчення надолужила усе, що хотіла, самотужки.
Це знову ж таки до питання, чому в певної частини населення низький рівень володіння солов'їною. Зараз ти сам розумієш, що тобі потрібно, і можеш це відстояти. А коли ти малий та дурний, то підеш на урок російської, бо вчитель української поводиться як скотина.

View more

Хто твій улюблений кумир?

dashasuvorova21’s Profile Photoᜥẞіᝨᜥᝯ
Ну він 🤌🏻
Високий, стрункий, харизматичний, талановитий, погляд такий, що аж коні мруть. Такий в мене типаж, що я його зроблю.
Хто твій улюблений кумир

+ 3 💬 messages

read all

Ти завівся на ASKfm заради розваги, нудьги, знайомства, пошуку істини чи проблем в особистому житті?

Я ж не диванний кліщ, щоб десь «завестися». І знаходжуся тут не «заради» особистих проблем і не з метою їх «пошуку».
Будьте обережні з вибором уточнювального слова.
Трошечки фаріонщиною від мене повіяло, одним із її проявів, так? Так.

+ 3 💬 messages

read all

Щоб ти зробив, якби був протилежної статі на тиждень?

dashasuvorova21’s Profile Photoᜥẞіᝨᜥᝯ
Боже, я неодмінно придбала б костюмчик-трієчку (або вкрала б десь; тю, така нагода випадає раз на все життя, мене б не зупинили ані мораль, ані суспільний осуд, ані ККУ), вбралася в усе це добро і пішла б збирати серця панянок. Світлин би брутальних наробила. Ні, не біля гаражів чи БМВ, нормальних. Професійних, стильних, на взірець гострих пузирьків. Створила б для цієї своєї подоби нову інсту, а потім у старості показувала б онукам та брехала, що такий чоловік до мене залицявся, але я виявилася для нього надто гарна. Чудовий був би тиждень.

+ 1 💬 message

read all

Чи мова має значення? Чому?

Безсумнівно. Навіть якщо патріотизм та національна безпека мають для вас, скажімо, другорядне значення, знання державної мови — це питання комфортного перебування в країні. Так, до 2014 року майже всі телеканали та те, що ними транслювалося, було російськомовним або взагалі російським. Так, до 2022 року левова доля українців не надавала українській мові такої шани, як зараз, і спілкувалася російською. Але. Документообіг вівся українською, усі договори, невеличкі угоди, які укладав кожен з нас як, наприклад, оформлення банківської картки, були сформовані українською, документи, що посвідчують особу, чеки з магазину, вивіски, субтитри, повідомлення від того ж самого МТС, новини, в школах не тільки просто вивчали українську — більшість з них були суцільно українськими. Як можна існувати у суспільстві, не знаючи мови, якою воно спілкується? Це ж так напідписувати такого можна, що онуки потім не розплатяться. Ніхто не заходив до магазинів спортивних товарів, щоб набрати овочів на вечерю. Ніхто не приїздив на СТО, щоб купити мазь для попереку. Як можна жити, довго жити в країні, де є своя, автентична мова і її «не розуміти»? Оце — дійсно катастрофа.
Як і «укрАїнська — мова селюків», як і «вєлікій і могучій», усе решта. Це навіть не той випадок, коли «чемодан, вокзал, росія» як відмовка на будь-що. Це просто... неадекватність та нездоровий потяг піддавати себе стражданням. Не подобається мова? Чому б не поїхати звідси, туди, де мова краще лягає тобі на слух? Чому б не змінити оточення, якщо воно не до вподоби? Не заходить мова, культура, менталітет — зміни. Це ж справа така, не може усім усе подобатися. Нормально — це коли людина визнає, що її з будь-яких причин не надихає країна, в якій вона народилася, і протягом життя намагається отримати громадянство іншої країни, вивчити іншу мову та інтегруватися в інший сегмент. Поселитися в іншому місті, навіть якщо це санкт-пєтєрбург.
(продовження, ВЕЛЬМИ МАСШТАБНЕ продовження — у коментарях)

View more

Чи мова має значення Чому

+ 12 💬 messages

read all

• Наскільки для вас важливо не стояти на місці? • Що для вас взагалі означає слово "рух"? • Як саме ви розумієте, що щось дійсно рухається у вашому житті?)

cosmicat’s Profile PhotoMargo's Ravens ࿐ ࿔*:・゚
Буквально декілька годин тому випадково дізналася про брехню з боку не сказати що близької людини — людини, що певний проміжок часу була мені дуже цікава. З нею пов'язана дещиця також неприємних моментів і на їхньому тлі ця маленька, безвинна брехня утворила великий дискомфорт на серці. Зі змішаними почуттями полізла до нашого спільного діалогу, який вже неактивний близько року, з метою віднайти правду та зрозуміти, чи то в мене якісь заскоки, чи то брехня дійсно мала місце серед іншого.
І запопала дещо неочікуване. Себе минулорічну. Активну, цілеспрямовану, дійсно стурбовану негараздами, з дійсно дієвими методами подолання цих негараздів. Неозброєним оком я цього не помічала, але тоді начебто і жартувала краще, і розмірковувала глибше, і відчувала несправедливість сильніше. Ось тоді дійсно був рух. Я робила справи, на які не могла наважитися, коли була молодшою. Проявляла ініціативу, не жахаючись наслідків. Боролася з тривогою, не допускала дурних думок, перла, як танк. До мене проходили свіжі ідеї. І це також був рух. Кожна подія відчувалася як жодна інша. Кожна перемога була солодшою за попередню. І кожна невдача тьмяніла порівняно з тим, де я мала успіх. Я не те, що виходила із зони комфорту — одномоментно вона нібито розчинилася.
А тепер повернулася знову. Зараз я почуваюся невпевнено, на мене напосідають тривожні думки, я триста разів думаю і тільки один раз роблю. Кожна невдача мене шматує, кожен кривий погляд — завдає болю. І це, як на мене, стагнація в одному з її проявів. І вплинула на це не війна, а вплив оточуючих, якому я врешті решт піддалася. 2023 рік зберігся в моїй пам'яті як рік суму, розпачу та гальмування, які тільки погіршують мій стан. Це не відпочинок, це щось більше схоже на поразку.
Рух, як гарантія розвитку, як почуття драйву, перемоги, переваги над собою у минулому — для мене вельми важливий. І я вдамся до будь-яких маніпуляцій зі своїм світовідчуттям, щоб цей рух знову пожвавити.
Дякую за питання! 🤍

View more

Наскільки для вас важливо не стояти на місці  Що для вас взагалі означає слово

Ты когда-нибудь злился/ась на то, что друг публиковал неудачные фото с тобой?

Я не маю невдалих світлин. Я маю світлини, де в мене заплющені очі, відкритий рот, чотири підборіддя, брудне волосся, заспане личко. Маю фотографії, де в мені щось налили у склянку, а за виразом обличчя неважко здогадатися, що налили вже не вперше. І це все — спогади. Це все вказує, що я колись добре провела час і не виглядала при цьому як Сінді Кроуфорд. Це вказує на те, що зі мною поруч люди, які були ради не тільки провести зі мною час, а й поділитися цим з усіма.
Я сьогодні обійшла пів міста з не просто брудним волоссям, а з брудним заплутаним волоссям, і почувалася напрочуд впевнено. Планувалося, що я сховаю це жахіття під капушон, але на вулиці +20, сонечко світить, вітер теплесенький, а я вже заманалася собі у всьому відмовляти. То в мене занадто набрякле обличчя, щоб зробити яскравий макіяж з червоною помадою, то в мене зайва вага, щоб вдягти вузькі джинси, то я не можу вдягтися за погодою з тих самих причин і кутаюся, щоб сховатися. Вже другий рік я живу одним днем, бо 24 лютого усвідомила, що усе це — вкрай неважливо. Пройшлася з пташиним гніздом на голові — проте погрілася під сонцем, за яким встигла засумнівати. Додала собі у сторіс фотографію з набряками та явними ознаками алкогольного сп'яніння, яку виклала подруга — проте маю згадку про той день, яка буде мене тішити, коли переглядатиму архів. Не до кінця задоволена своєю фігурою, фотографуюся та поширюю ці фотографії — залишаю спогади про себе 24-річну, бо цей час вже не повернути. І це кайф.
А ось тут, авжеж, і макіяж зробила, і з волоссям заморочилася (але волога погода не тільки змила кучері, а ще й ефекту того самого бруду додала — не марнувати ж день лише через це? ми ж цілеспрямовано пофотографуватися вийшли), і куртку свою блатну, в якій тільки райони тримати, одягла. По-всякому треба робити.

View more

Ты когданибудь злилсяась на то что друг публиковал неудачные фото с тобой

Фотографируешь что-то красивое когда видишь или просто посмотришь и все?)

Якби я вміла тільки дивитися і все, то не бігла б біля залізничної колії у кросівках, ковзаючи по камінню, раз у раз чортихаючись, бо не встигала за ходою своєї тітки через те, що задивилася та зафоткалася.
Фотографируешь чтото красивое когда видишь или просто посмотришь и все

Напиши что случилось с твои первым мобильным телефоном❓

Покупка першого мобільного телефону збіглася у часі з моїм активним пізнанням світу. А активно пізнавала світ я десь років до десяти — зараз теж пізнаю, але тільки тоді, коли він настирливо до мене лізе. Це була червоненька розкладушка від самсунг, яку я втопила у міському фонтані. Точніше, не я, а хлопчик, якому ми напередодні навалили люлєй. Поклалала телефон в сумку, залишила на бортику, а сама пішла досліджувати глибини. Повертаюся — сумка вже плаває. Я голову ламала, як вона там опинилася, адже ані я, ані моя подружка не бачили анічогісінько окрім каламутної води та битого скла на дні фонтану.
Дякувати богові, що в той час безліч моїх сусідів часто відпочивали в тому ж парку, бо мені б це й досі здавалося однією з найбільших загадок всесвіту. Один дід потім розповів моїй мамі, що доки ми з подругою гралися в експедицію, хлопчик, якого ми ганяли по місту, підбіг, кинув сумку й втік. Чи вважаю я, що отримала по заслугам, адже молодших ображати неможна? Дзуськи, якби я знала раніше, він би ще трохи побігав, бо гидкий був, як зараза.
(ніхто нікого не бив, ми норм спілкувалися, просто... специфічно)
А телефон тоді ще декілька разів, раз на рік, вмикався, але вже ніколи не працював. Щоб цьому хлопцю сьогодні увесь день гикалося.

View more

Уявімо, що вами пишеться книга. Які сцени вам писати було б найскладніше? Романтика, файти, душевні розмови, може — описи і т.д.?

cosmicat’s Profile PhotoMargo's Ravens ࿐ ࿔*:・゚
Ви раптом не знаєте, котра година?
Час повертатися до нормальних розгорнутих відповідей «на поміркувати», а не вкидати провокаційні дописи для альтернативно обдарованих анонімів.
Уявляти через край не доведеться — у мене є досвід написання невеличких оповідань, що так і не перетнули межу побіжного захоплення. Страх як не люблю, до речі, коли ті, хто зберігає декілька художніх нотаток у шухляді, у своїх профілях пишуть оце «громадський діяч, активіст, ПИСЬМЕННИК, мама двох прекрасних янголяток» — ну ви зрозуміли, що я тут самостверджуватися за чужий рахунок взялася. Не злочин, доки не спіймали. По суті справи: і писала, і щодо повноцінного твору замислювалася, і навіть маю на думці приблизний сюжет та його структуру.
Попри те, що я не люблю читати щось романтичне, те, що я вигадую для написання, має суттєвий натиск на почуття. Своєрідні, так, але почуття. Тому, вважаю, що прописувати кохання, поневіряння та усілякі негаразди для мене не становитиме проблеми. Як і діалоги — я, авжеж, не Тарантіно, я тільки лікуюся, але мої діалоги мені подобаються та справляють враження, що довгі роки розмов із самою собою, а також прокручування ситуацій, які ніколи не відбудуться/вже відбулися, не минули дарма. І, напевне, можу непогано вкидувати серед подій у режимі реального часу якісь спогади з минулого, що будуть доречними та які можна видати за мотивацію певних вчинків. Думки, мрії, фантазії, óбрази — туди ж.
А ось описувати фізичну боротьбу, стрілянину та взагалі будь-які, навіть буденні дії, дуже важко. Про секс і не розводимусь — ніколи не писала подібного, але не тому, що вважаю це аморальним (насправді, навпаки), а тому, що специфіка таких подій — не мій профіль. Тому мої персонажі зазвичай позбавлені руху: десь сидять, щось гортають, кудись дивляться. Якщо вони встали та кудись пішли, то вже нонсенс. Також важко додавати описи природи — які, між іншим, відношу до категорії непотрібного, — обстановки тощо.
(продовження у «коментарях»...)

View more

Уявімо що вами пишеться книга Які сцени вам писати було б найскладніше Романтика

+ 9 💬 messages

read all

Next

Language: English