What do you wish ?
Думаю, багато людей зневірюються і втрачають надію.
Я хотіла б, щоб вогник надії, віри в дива не згасав до кінця життя.
Останніми роками з'явилася традиція просити відомих особистостей написати напередодні Різдва листа Святому Миколаю. Особливої популярності набув лист, написаний британським актором Бенедиктом Кембербетчем.
Дорогий Батьку Різдва,
мій друг попросив мене написати тобі...
Маю зізнатися, було важко придумати, що сказати. Насамперед тому, що я, як і більшість дорослих, почуваюся безглуздо, коли прошу тебе про щось, адже наш з тобою час давно вийшов.
Тепер ми самі робимо собі подарунки, контролюємо свої долі, самостійно відповідаємо за свої вчинки і живемо в тому світі, який самі створили... тож ми не можемо повернутися назад і благати тебе допомогти з навколишнім середовищем, міграційною кризою, Національною службою охорони здоров'я, освітою, їжею для бідних, правами людини, фундаменталізмом і війнами.
Хоча Бог знає, що нам дуже потрібна твоя допомога з усіма цими проблемами, які створили люди, і не тільки.
І це не тому, що ти не співчутливий і не сповнений радості.
Ти чудовий.
Незважаючи на те, що тебе переодягають у різні кольори на догоду корпораціям, які представляють матеріалізм.
Незважаючи на те, що початковий язичницький ритуал за мільйон миль від прохань про самозаймання ховербордів...
Дорослі цинічно вказують на це після їхнього моменту віри в тебе, витрачаючи твій дорогоцінний час.
Тому що ти існуєш не для них.
Ти існуєш для дітей.
Дітей, які потребують хоч трохи дива в світі, де кордони між невинністю і відповідальністю, грайливою уявою і холодним дорослим розрахунком поступово стираються.
Це те, що я хотів би тебе попросити.
Трохи більше часу для того, щоб діти могли лишатися дітьми, щоб дива та ігри тривали якомога довше. Відверни дітей від реалій цього божевільного світу, щоб вони могли сміятися до упаду, а не ридати, захлинаючись сльозами.
Особливо тих, хто піклується про членів сім'ї або страждає від хвороби, голоду чи бідності.
Особливо тих, хто ховається в будинках від падаючих бомб, тих, кого занурюють у лихоманці від страху або холоду в човен заради втечі від екологічного лиха чи війни.
Будь ласка, допоможи засвітити їхні світи миттю радості та надії.
Коли я замислююся над цим, то розумію, що в тебе був важкий рік...
І коли я справді думаю про це, то не певен, що можу попросити тебе про світловий меч (якого в мене, до речі, так ніколи і не було).
Хоча ти, як відомо, можеш керувати просторово-часовим континуумом і здатен подовжити благо дитинства трохи довше.
...
Я хотіла б, щоб вогник надії, віри в дива не згасав до кінця життя.
Останніми роками з'явилася традиція просити відомих особистостей написати напередодні Різдва листа Святому Миколаю. Особливої популярності набув лист, написаний британським актором Бенедиктом Кембербетчем.
Дорогий Батьку Різдва,
мій друг попросив мене написати тобі...
Маю зізнатися, було важко придумати, що сказати. Насамперед тому, що я, як і більшість дорослих, почуваюся безглуздо, коли прошу тебе про щось, адже наш з тобою час давно вийшов.
Тепер ми самі робимо собі подарунки, контролюємо свої долі, самостійно відповідаємо за свої вчинки і живемо в тому світі, який самі створили... тож ми не можемо повернутися назад і благати тебе допомогти з навколишнім середовищем, міграційною кризою, Національною службою охорони здоров'я, освітою, їжею для бідних, правами людини, фундаменталізмом і війнами.
Хоча Бог знає, що нам дуже потрібна твоя допомога з усіма цими проблемами, які створили люди, і не тільки.
І це не тому, що ти не співчутливий і не сповнений радості.
Ти чудовий.
Незважаючи на те, що тебе переодягають у різні кольори на догоду корпораціям, які представляють матеріалізм.
Незважаючи на те, що початковий язичницький ритуал за мільйон миль від прохань про самозаймання ховербордів...
Дорослі цинічно вказують на це після їхнього моменту віри в тебе, витрачаючи твій дорогоцінний час.
Тому що ти існуєш не для них.
Ти існуєш для дітей.
Дітей, які потребують хоч трохи дива в світі, де кордони між невинністю і відповідальністю, грайливою уявою і холодним дорослим розрахунком поступово стираються.
Це те, що я хотів би тебе попросити.
Трохи більше часу для того, щоб діти могли лишатися дітьми, щоб дива та ігри тривали якомога довше. Відверни дітей від реалій цього божевільного світу, щоб вони могли сміятися до упаду, а не ридати, захлинаючись сльозами.
Особливо тих, хто піклується про членів сім'ї або страждає від хвороби, голоду чи бідності.
Особливо тих, хто ховається в будинках від падаючих бомб, тих, кого занурюють у лихоманці від страху або холоду в човен заради втечі від екологічного лиха чи війни.
Будь ласка, допоможи засвітити їхні світи миттю радості та надії.
Коли я замислююся над цим, то розумію, що в тебе був важкий рік...
І коли я справді думаю про це, то не певен, що можу попросити тебе про світловий меч (якого в мене, до речі, так ніколи і не було).
Хоча ти, як відомо, можеш керувати просторово-часовим континуумом і здатен подовжити благо дитинства трохи довше.
...
