Як ви відноситесь до війни? Що у вас з ємоціями? Чи були моменту зриву?
З самого початку дуже вдарило по мені. Я стільки не переживала за себе, а більше - близьких людей і тих, за кого несла відповідальність. Прокручувала всі можливі випадки і як буду діяти в разі чого. У мене була сильна апатія. Не їла декілька днів, а повертатися до роботи та навчання взагалі було складно, адже руки опускалися. Хоч в тій місцевості, де я проживає все було і є більш-менш спокійно, всеодно сиджу боюся. Бо хто його зна, що в тих нікчем у голові...