Читаю вірші Жадана) Погода, погода, повільно сідає на руки, мов навчений птах, облітаючи пастку міґрацій. Суботня утома і гострі липневі сполуки все більше помітні в примхливому диханні станцій. Ще поночі тягнеться в небі оголений протяг. Вгортаються в тишу дерева – коричневі, темні. Твої сновидіння, зібравши розкиданий одяг, ідуть повз ремонтні склади і забуті майстерні. Іще вартовий стереже павутину за вітром, ламаються відстані – що я у цьому порушу? І тихий Господь вимикає, виходячи, світло, і точеним шприцом із тебе витягує душу. ***
Та + в якій їх мучать дурними тренуваннями . Ех от б хоч на день змінити ролями тих людей дресирувальників і тварин . Впевнена , після цього цирк більше б не існував взагалі або там все дуже змінилось ))