Павич Д. "В пам'ять пастирю"
В пам'ять пастирю…
І вовки цілі і вівці ситі…
Нажаль такий в нас час…
Нажаль все навпаки…
Сьогодні злючий вовк, це ті кого боялись ми завжди,
Тепер боїться сам, боїться він за свою шкуру і за вовченят,
За тих, які повинні мали стати хижаками і царями в світі,
Бояться, й знають, що за лишній оскал, куля в спину їх чекає,
Або нахабний постріл поміж очі, від тих кого раніше не боявся,
Як гра у шахи… де пішак збиває з ніг самого короля…
І день настав, коли не знає вовк, як жить йому на цьому світі…
І він боятись буде все своє життя…
Так само і вівця, то миле і беззахисне створіння,
Яке ти гладиш по кудрявій голові, і дивишся в його великі очі,
І посміхаючись, чекаєш, щоб воно сказало «беее»,
Йому ти довіряєш і остраху не маєш, лиш розвернись спиною,
І одразу біль відчуєш… відчуєш як у твою спину в мить увігнаний кинджал…
І кров твоя оросить землю на якій стоїш…
І на останок, упавши на коліна, думка про одне…
Як міг я довіряти цій скотинці?
А у вівці нахабна хижа посмішка буде…
І так буде до тоді, поки пастир не прийде,
І не поставить все на своє місце,
Але на нього жде сумненька доля…
Для того щоб усе владнати… своє життя потрібно Господу віддати,
Скажи мені, а ти готовий для порядку проститися з своїм життям?
Якщо готовий, то вперед мій друже йди сміло пастухом оцього люду!
Врятуй цю грішну землю, й добровільно ляж ти на вівтар,
Як це зробив Ісус, та інші, ті, що за свободу свою голову склонили,
Віддавши найцінніше для порядку й щастя інших, недостойних…
Вперед, не бійся смерті… Тебе можливо і згадають потім…
Вже після того, як будеш ти лежати у труні…
Зігравши роль свою останню, поклонишся і ляжеш в темну домовину…
Заради того, щоб було все, як по фен-шую…
Тоді все стане на свої місця…
І вовки будуть ситі,
І вівці будуть цілі,
Лиш вічна пам'ять буде пастуху…
View more