#все

Найти - не проще, потому что выбор меньше, как правило, чем в каком-нибудь городе. Ведь редко нужен кто-попало, нужен человек с каким-то набором внутренних качеств и определённой внешностью. Чем больше выбор, тем больше шансов, что подобное сочетание встретится. Теория вероятности.
Например моё, довольно странное по местным меркам, увлечение спортом - это черта, которая у местных девушек не встречается фактически никак. Следовательно, например, если мне нужна именно какая-нибудь спортивная девушка, то мне либо брать кого-то и за уши тащить в нужную сторону (с сильно сомнительной вероятностью успеха), либо искать там, где выбор больше.
Проще тут будет то, что место небольшое и все +/- друг друга знают, следовательно, не возникает особых сложностей с тем, что при знакомстве надо долго узнавать человека. С детства все друг с другом знакомы, поэтому тут сам собой, иногда, образуется первый этап любых отношений - дружба.
Теперь касательно влияния родителей - вот вообще не факт, что это пойдёт на пользу. Иногда - да, есть польза, если родители адекватные, если прислушиваются к выбору детей и ненавязчиво дают советы или как-то ещё помогают преодолеть сложности в выстраивании отношений. А может быть и обратная ситуация, когда вместо помощи получится вред. У меня есть знакомая, которая связалась с идиотом и расстаться с ним не может. Точнее, по ней видно, что она не хочет. Логическое мышление у неё не преобладает, а на эмоции её парень умеет давить, судя по результату, очень неплохо. И вот, что собственно парень её делает - как только он устраивает очередной какой-нибудь свой косяк, типа забухает или ещё что, они, понятное дело, тут же ругаются. Но вот дальше, он сознательно начинает давить не только на неё, а ещё и на её родителей. Он "мириться" приходит именно к ним. Он даже замуж звал её через родителей, используя любимый многими уродами принцип, когда на девушку оказывается давление со стороны окружения. Все эти "прикольные и романтичные" видео о том, как какой-то парень сделал предложение на глазах у всего стадиона или ещё как-то - никто не думал, а сможет ли девушка отказать ему, если вдруг действительно считает, что он ей не пара? В 99% случаев не сможет. Так и тут. Он приходит, устраивает всё через её родителей, те начинают ей "капать на мозги" и всё отлично - она уже согласна. При том, что она сама от него не в восторге уже. И эта ситуация с парнем, который сам её нашёл и никакой дружбы между семьями изначально не было.
А если бы была? Вполне вероятна ситуация, когда из личных интересов, родители сведут чуть не с рождения детей, которые друг другу просто не подходят. И всеми силами будут "удерживать на плаву" этот брак по принципу "стерпится-слюбится". А потом кто-нибудь из супругов встретит свою настоящую любовь, поймёт, чего был лишён эти годы и мало того, что бросит партнёра, так ещё и на семью обозлится, которая его к этому браку принудила.
Поэтому, нет тут гарантий. Как польза, так и вред может быть.

View more

I'm afraid to go into Tik-Tok, because I start watching sad videos, and then I cry very much... Especially the video about the boy and the hamster, when the boy was happy with the hamster, and when he was told that his pet was useless and lame, he fell out of love with him. The hamster couldn't understand why this happened? He did everything to make his master pay attention to him again. He wanted to share his grain reserves.He even hurt his paw!!! Oh God, my heart is bursting with sadness, and I'm crying again...
Я боюсь заходить в Тик-Ток, потому что начинаю смотреть грустные видео, а потом очень сильно плачу... Особенно видео о мальчике и хомяке, когда мальчик был счастлив с хомяком, а когда ему сказали, что его питомец бесполезный и хромой, он разлюбил его. Хомяк не мог понять, почему это произошло? Он сделал все, чтобы его хозяин снова обратил на него внимание. Он хотел поделиться своими запасами зерна.Он даже повредил лапу!!! О Боже, мое сердце разрывается от печали, и я снова плачу...

View more

Мне больше нравится открытый финал - додумай сам как тебе больше нравится. Ну, склонность к хеппи-эндам, все такое, you know)

---

Завершённый финал в некоторых случаях служит эффектом лопаты. Эдакая так неожиданно и некстати отрезвляющая граница твоей фантазии с фантазией автора - мол я тут все решаю, а ты читаешь, не нравится - схлопывай книжку и проваливай. Или свою иди пиши, умник. И сие грустно.

---

Логическая завершённость? В редких случаях она мне заходит, чаще хочется ведь интриги, буйства фантазии, весь этот трепет и кусочек ажиотажа - а получается знаешь как? Ну вот примерно как пойти в единственный закуток счастья в этом холодном мире за шавермой в предвкушении "ой щас как слопаю" , а тебе там сообщают : "шавермы нет, есть холодный беляш и все". А беляш тебе совсем не хочется.

---

Вот взять например шедевральный на мой взгляд фильм Интерстеллар. Я его посмотрел не так давно - хочется стереть себе память и испытать те же эмоции, что и при просмотре в первый раз.
Редко когда мне кинцо заходит настолько, что я даже не хрумкаю чипсами/сухарями/прочей снедью просто потому что не хочется отвлекаться на что-то кроме фильма)

---

Финал - ну да, малость жаль что не совсем все радужно, но ведь если совсем все радужно - это слишком приторно, надо разбавлять ведь, верно? И простор для фантазии оставили и пищу для размышлений - идеально 👍🏻

View more

*Временный ответ*
Я такого не принимаю и не одобряю. После такого он бы точно улетел в стену, пошёл к черту за дверь или был бы скинут с балкона. Естественно я утрирую, но думаю суть понятна.. Я не терплю такого отношения к себе.
Уже отвечала на подобный вопрос. Тогда мне прилетело от анонима, что я никого не любила, раз так отвечаю. Но для меня любовь это нечто иное. Это взаимность, уважение, доверие. А раз человек смеет так поступать, то тут все сразу мимо. Это как минимум неуважение к самому себе, к своему выбору. Ты же меня такую выбрал, а теперь во всем виновата только я. Так не бывает. Даже в паре. Доля вины на обоих. Но если человек позволяет переходить черту и мои границы, то это автоматически не мой человек. Если он так поступит хотя бы раз, его больше не будет в моей жизни. Это жёстко и жестоко можете написать вы. Возможно, но не для меня. Если я никогда не перехожу границы и не сгоняю злость на своём любимом человеке, то какого черта он думает, что имеет на это право?
Поэтому хорошо подумайте на счёт продолжения отношений с таким человеком. И берегите себя.. ♥️

View more

1.яскрава, сильна, авторитарна та активна, із завищеною зарозумілістю, що відчуває постійну потребу бути незалежною.
Оптимістка. Люблю не практичні подарунки.
2. практичність та цілеспрямованість.
приймаю рішення повільно та обдумано. Обережна та завбачлива. Стійка, відповідальна. Наполеглива та амбітна. Дисциплінована. Безладдя не люблю, але я людина творча, і в мене вона скрізь може бути.
Я не люблю безвідповідальних людей, хоча сама можу бути розпиздою.
Мені можна єдине що довірити – це господарство, гроші довірити не можна.
Я зазвичай працюю по дому і не чекаю подарунків долі. Все можна вирішити працьовитістю та завзятістю.
Я звикла всього домагатися, але навчилася задовольнятися тим, що маю, і не прошу у долі більшого - дякую, все що маю.
Серйозна та реалістична. Люблю стабільність, не люблю марнослів'я.
3. Дуже терпляча;

---

Думаю цього достатньо тобі дізнатись про мій характер.

View more

* Тимчасова відповідь*
Не зовсім погоджуюся.
У країні війна і відповіді тут мені якось не дуже допомагають про це забути та відійти від реальності.
Навпаки, за допомогою відповідей я хочу привертати увагу до цього, давати розголос, а не забувати про війну.
А іноді взагалі накриває так, що нічим ділитися не хочеться, ніякими думками, бо замість них одні лайливі слова...
От зараз можна сказати, що знову приходить цей стан. Несамовитої люті та бажання розривати все і всіх, що трапляються на шляху.
Бо окрім війни, як глобальної та досить важкої теми у кожного є особисті теми та проблеми з якими треба розбиратися. І якщо раніше у мене було розуміння як це втілити, то війна внесла свої корективи, все пішло не в тому руслі. Це не спроба понити чи поділитися, виключно констатація факту. Тому багато чим я тут не ділюся. Тут виключно те, про що я дозволяю дізнатися іншим, не більше.
Проте як там не було (у мене чи ще у когось) війна триває, як і триває життя, життя у воєнний час... ♥️

View more

Ти знаєш, зазвичай так пишуть рашисти. В мене є один рашист, який досі не може заспокоїтись через те, що я живучи в Криму - живу там з українським громадянством, та й при цьому переписуюсь з усіма українською мовою. І не тільки через те, повірте. Його навіть дратує те, що я читаю україномовні книжки. Знаєте, що саме цікаво що в мене родичі залишились в Україні, і буває таке що я щось хочу, і мені це висилають до мого села. Зараз я вже нічого не можу попросити щоб мені пересилали. В останнє що я читала із улюбленого свого - це дитячі книжки, і звичайно що з переїздом до іншої хати, тобто до дідової яка нам залишилась у спадок, ми все що могли перевезли і навіть найняли собі людину щоб нам зробила ремонт, і завезли навіть меблі.
Квартиру приватизували на мою маму. Ось і все.
Я в ній живу, і дивлюсь біля хати за господарством. І якщо честно, мені не хочеться змінювати громадянство, бо я українка. Мама - це мама, вона народилась у Криму, може робити все що заманеться.
Я до речі теж українка, не дивлячись навіть на те, що мене обзивають деякі мої з тої місцевості де я жила - путінкою(я нічого до нього не маю взагалі), і не дивлячись на те що я живу в окупованому Криму, я для росіян нацистка, хоча моє бажання таке щоб в україні скінчилась війна. І все у людей було добре.
Знаєш, мою сестру теж називають хохлушкою, і вона просто не реагує на це. А я живу в селі навіть нікому не розказую що я українка, та мені немає навіть коли це робити, бо в мене є робота. Я не з тих людей що плітки розводить по селі чи по інтернету.
Тому, я теж можу сказати, що я не хохлушка, бо я дійсно ніяка не хохлушка. В мене мама кримчанка, а рідний тато має в сім'ї своїй євреїв. Невже цього недостатньо? Тому я точно ніяка не хохлушка, і обзиватись немає ніякого смислу, бо у батьків і в мене - одна національність, не дивлячись на те, що мене може кожен ображати.
Ось і все!

View more

Сказати честно, я така людина що любить вдягати (весною - осінью) - спортивний костюм.
Літом - шорти і футболку.
Зимою - теплі худі з джинсами, і взагалі, я звикла до простоти. Мені головне щоб було зручно, ось це єдине що я хочу.
Мені не потрібно в місто вдягатись просто як собі хочеш і фарбуватись, головне щоб було зручно.
Хоча коли йду на побачення то стараюсь вдягнути якусь сукню чи сарафан. Зробити зачіску. Нафарбуватись. Взути каблуки або ж босоніжки. І т.п.
Але бувало і не раз коли я засмучувалась за людей, які мені казали: "ех, ти не гарна". Але до чого тут красота скажіть мені? Мені мама взагалі казала, що красота не зовсім не головне що має бути у житті. Що головне це розум, коли людина реально має щось в голові, коли вона начитанна і працьовита. Все інше навіть не цікавить. І не в тому річ.
Не в тому річ, - як писалось в одній пісні - що ми з тобою різні;
Мені сумно коли людина пише гидоту комусь, і каже що так і було.
Насправді, є одне питання: який мені подобається стиль одягу?
Це той стиль, який я можу на кожен день вдягнути. Тобто повсякденний. І як правило спортивний. Ось і все.

View more

Привіт! Єдине що мені хочеться побажати тобі - це доброї і спокійної ночі.
Перше моє бажання напевно, це щоб люди трішки змінились, щоб вони стали більш товариськими, а не ображали, і не обзивали людей взагалі.
Друге моє бажання - це щоб з тою людиною яку я дуже сильно кохаю ми просто зостались з нею разом.
І останнє моє бажання - це щоб по скоріше настав (листопад - грудень) місяць, і я собі нарешті вже купила ноутбук, щоб хоч трохи дивитись мультфільми і грати у ігри.
Ось і всі бажання у параду планет. Більше нічого не цікавить. Бо як правило, я живу в Криму, бо в мене мама звідти, і у нас не дуже сильно й чути по селах вибухи.
Я живу до прикладу взагалі в одному з кримських сел. І мені здається, що це прохання українців про таке має бути.
Мені головне тільки одне:
1. Щоб в моїй місцевості все було добре.
Ось і все. Це єдине що я прошу.

View more

Ти знаєш, я з таких людей що любить давати назад у відповідь написаному. Мені іноді здається що люди зовсім здуріли. Ось будь - ласка, @Vale_ntin, всі вважають що це людина з великої літери, кожен пише що на нього потрібно рівнятись. Хоча насправді все що він може це когось принизити, і обізвати. Більше нічого, абсолютно.
Зараз він мені тредах теж написав якусь гидоту, прямо як і вперше коли познайомились. Враження таке що більше нічого не знає.
Я коли з ним познайомилась то задала декілька питань англійською мовою самих простих і еллементарних, їх знає майже кожен, і відповіді на питання дуже прості. Ось до прикладу, може ти зможеш просто відповісти мені на них.
1.Who was the first princess of Kievan Rus? what do you know about her
2. How old is our planet?
3. What are black holes? where do they come from?
4. What is a debut? and what is a loan?
5. Who founded the Russian Empire?
Повір мені, це самі прості питання, думаю ти мені зможеш відповісти на них без інтернету маючи знання і інтеллект.
А ця людина навіть не знає відповіді на всі питання. А знаєш чому? Бо він нічого не читає. Його нічого не цікавить. І дійсно ось такі люди дратують, щоб замість того щоб читати щось, займатись саморозвитком, він тільки заходить до аску і засирає людей. Ось це його прямісінька робота. Можна було вже зрозуміти, те що, людей те що він пише ображає, і ображає це насамперед мене у першу чергу, а не вас. Йому на це все рівно. Тому і переписуватись немає з ним толку. Він така людина, йому головне засирати когось. Ось і все.

View more

Я думаю важно.
Но кто-то готов ехать за любимым человеком, а кто-то нет.
В аске я подписана на полковника Юрия. Когда читаю его, как он пишет о жене, очень часто задумываюсь, задаю себе вопрос , а смогла бы я так?
Бросить все к чему шла, и уехать по гарнизонам за любимым человеком? Жить где придётся, постоянно переезжая. В разные времена. Провожать мужа в командировки, не зная как он, не всегда имея связи с ним. Растить детей практически одной (а иногда они болеют, и ты тоже лежишь с температурой под 40).
Всегда всё иметь в запасе, иначе где это найти натолковать приехав, обживать новые места, куда отправят его, слепо ехать за ним, бросая все, друзей, то что любишь, вешать на окна в очередном месте свои любимые занавески, создавать уют из ничего, варить «кашу из топора»…

---

И все это только для того, чтобы иметь возможность иногда встречать ЕГО такого родного, грязного, измученного, усталого, а утром уже вновь «вычищенного-выглаженного» провожать…

---

Кому-то это надо, а кому-то нет. Кто-то любит отдавать себя, а кто-то любит только брать.
Кому-то нужна девушка-мама для своих детей, а кому-то хорошенькая кукла.

---

Вы сами выбираете девушек, а кто-то их «глазки», сами расставляете приоритеты, а потом удивляетесь, как же так получилось.

View more

Мадемуазель Оля, я вообще считаю что испытывать чувство Любви имеют возможность далеко не все.) У меня есть некая модель души человека, собственно говорить о чувствах без души вообще не имеет никакого смысла.) Человек продавший душу Дьяволу, к примеру, не может испытывать чувство Любви.) Человек сжёгший душу убивая, насилуя, грабя, воруя не может испытывать чувство Любви, ибо нечем.) Не испытывает чувство любви любая мразь, нелюдь, косячная особь.) Любовь вампиров, к примеру, исключительнейший бред.) Теперь про глубину и чистоту души.) Кто будет испытывать чувство Любви к человеку душа которого напоминает зловонную выгребную яму или деревенский сортир типа дыра в полу?) За миллиард лет никто никогда не полюбит такого урода, к таковым относятся прибухивающие с ранней юности, а затем основательно бухающие алкаши и алкашки, наркоты и прочие потреблятели разного дерьма старого триперного ишака.) Отсеяв человеческий мусор получаем способных к чувствам, душевшых людей.) Настаёт время поинтересоваться, а эти-то замечательные люди за какое время могут полюбить, а потом ещё и понять что испытывают чувство Любви?)) Ответ прост и сложен, ибо это настолько ярко индивидуально для каждого человека, ещё индивидуальней для пары, ведь чувство Любви - это танец для двоих...)) К примеру, горячий, темпераментный красавец способен и влюбляется за доли секунды, с первого взгляда, а влюбился он к своему несчастью в эстонскую или скандинавскую девушку, известным своей неторопливостью, неэмоциональностью и зачастую фригидностью.) На этом у красавца всё закончится потому что скандинавушка будет думать о своих чувствах ближайшие сто лет.)) Я считаю что разброс по времени может быть огромным от долей секунды, когда встречаются два темпераментных, красивых и сумасшедших человека, до целой жизни, когда только в старости люди понимают что любили друг друга всю свою жизнь, при этом упорно пытаясь не понимать этого простого факта.)) Благодарю за интересный вопрос.) Хорошего Вам вечера.)

View more

Якщо чесно, було тривожно та тяжко. 23 лютого ще встигли з сусідкою поїсти в "КФС", а ввечері я лягала спати дуже тяжко, хоча безсоння в мене не дуже і рідко буває по життю😓
А вранці 24.02 чоловік в 10 годин ранку мене розбудив з одною фразою:"щось вибухає, треба швидко йти збиратися". Я вдягалася з шаленим страхом всередині себе, шумно було дуже, вже біжучи до сховища я зрозуміла, що це мабуть пво наше, бо ми живі і нас ще не накрило вибуховою хвилею...
Довго першого дня сиділи у сховищі, без документів, бо забула майже все взяти з собою крім теплого одягу та води, їжі.
Ненавиджу кляту русню, що рушила до нас🤬
Всією душею ненавиджу і бажаю того, що вони зробили з містами України. Я не поїхала нікуди, бо не можу одна їхати та тут мій дім. Тільки в Києві.
Тут чоловік, його не пустять зі мною. Я буду у власній квартирі, бо мені не страшно вмерти на незалежній землі.
Страшно жити не на волі, а "на росєї", де нема власної думки та язик в одному місті у людей.
Люто ненавиджу тих поганців.
Date:29.06.22
Time:21:36

View more

Насправді - це навіть дуже погано. А знаєш чому? Людина, яка немає ніякої мрії, це вже значить що вона в депресії. Ось до прикладу бувають ситуації, що мама померла(під час війни), або ж до прикладу батьків взагалі не стало. І звичайно тоді собі думаєш, що вже нічого в житті не хочеш, бо батьків нема, і нема заради кого жити. В мене до прикладу, як не було би батьків, я би на наступний день життя втратила би самогубством, бо я така людина. Батьки то моє все, і я їх ніколи не покину.
В мене до прикладу була мрія навіть тоді коли я була закохана у когось, то бути з тою людиною.
Зараз повірте, що є також ось така мрія, бути з людиною. Напевно тому що зацікавила мене якось. Тому і хочеться. Тому цікавить.
Але це не саме головніше, бо моя мрія - це купити ноутбук, і ним користуватись, грати у ігри, дивитись мультфільми або малювати.
Тому є ціль в житті, і є мрія до якої я йду.
А тобі я би порадила просто якщо тобі погано психологічно, і в тебе депресія, то просто звернутись хоча би до психолога, і розказати свою проблему.
Може тобі стане від цього легше.

View more

Чи вірила я у те, що буде війна? Так. Якщо росія напала на Україну в 2014, то що заважало їй зробити це тепер масштабніше? Не могло б усе просто так закінчитися. Війна ж почалася давно, а 24 лютого відбулося повномасштабне вторгнення. Але, буду відвертою, я не думала, що це буде настільки масштабно. Мені здавалося, що буде наступ лише на східному напрямку, в Донецькій і Луганській областях, але виявилося, що ні...

---

23 лютого я боялася цілий день. Була внутрішня тривога. Ввечері стало відомо, що путлєр визнав денере і буде вводити війська. Я боялася лягати спати. Мене близька людина заспокоювала, я заснула, а зранку... А ранок почався з багатьох повідомлень з текстом "почалася війна". Додзвонитися до когось було нереально, лінії перевантажені були. Я ледь з розуму не зійшла, бо ніяк не могла зв'язатися з татом. Було складно. Страшно, тривожно, якось навіть неочікувано, хоч і я морально себе до цього готувала. Були сльози. Багато сліз. Страх. Мене трусило. Ці декілька годин, коли я була сама вдома і не могла зв'язатися з татом, здавалися вічністю. Потім — цілодобове читання новин, відсутність сну. Пізніше я дивом зібралася, пішла волонтерити. Стало легше. Почала спати. Зробила вибір, що залишаюся вдома. І почала потрохи жити в цих нових умовах. Зараз досі складно, вже по іншому. Є не страх і розгубленість, а лють і впевненість у перемозі. Психіка постраждала, тут 100%, але адаптувалася до війни. Коли був один з перших вибухів, який був близько до мого дому, то здавалося, що то вже все. Кінець. Тепер, коли чую вибухи, то в голові думки про те, що пощастило. Якщо чую їх, то жива. Все добре цього разу. Жахливі речі, але це наша реальність.

---

Інколи здається, що це все страшний сон. Інколи думаю, що досі 24 лютого. Буває по-різному. Не змінюється лише одне: віра і впевненість у нашій перемозі :)

View more

Привет.

---

Писать больше.

---

Глаза горели алым светом,
Стоя напротив,прожигали.
Когда-то мы были рассветом,
Но что - то вмиг мы потеряли.

Ты сокращал непроизвольно
Свой каждый шаг к душе моей,
А я терялась так невольно
Во мраке всех твоих теней.

Над ухом трель твоя парила,
Все "это" не хотела знать,
А информация манила,
Но так больней тебя терять.

Твоя семья - твои друзья,
Твоя опора и поддержка.
Они во всем тебе родня,
А я по жизни лишь издержка.

Не знаю,что нас притянуло
И что связало узелками,
Нас коротнуло и замкнуло,
Паря тихонько над домами.

Лишь губы нервно закусать,
Чтоб кровь текла ручьем огромным,
Ее в себя же засосать:
Не быть зверьком твоим невольным.

Не быть тебе роднее неба,
И сердце позабыть твоё,
Не буду праздновать победу,
Ведь я же знаю - не моё.

Ты улыбайся больше, милый,
Зажги огни в душе моей.
Меня...пожалуйста, помилуй.
Меня...запомни, как друзей.

И снова голос отзовется,
Пройдет он мимо моих нот
Той музыки, что в струнах рвется
Души, наполненной забот.

Ведь все в порядке между нами?
Ты так уверен,милый мой?
Но боль свою между домами
Не скрыть улыбкой нам немой.

View more