#книжки

『 Добрый день, 』

---

✠ ✠ ✠
• книги
– в книгах написано всегда больше, чем показано в фильмах. в книгах больше смысла, который, к сожалению, понимают не все. наверное, поэтому книги мало кто читает. многим проще и лучше посмотреть фильмы. но фильмы порой забываются, запоминается обычно начало и конец. а от книжки остаётся приятный осадок, если она интересная. в книгах другое восприятие мира, что-то глубокое и истинное, это меня и привлекает.

---

• кот
– у меня вообще аллергия так-то на шерсть. поэтому, тут сложный выбор. но выбор нужно сделать, поэтому выберу котиков. они милые и красивые. ласковые и вредные. спокойные и ленивые. и всё вместе взятое. я себя вижу в них отчасти.

---

• дом
– там не потревожат соседи снизу, сверху или за стенкой. можешь шуметь, сколько влезет и тебе никто слово не скажет. просто кайф.

---

• зима
– моё любимое время года. всегда новогоднее настроение, творится что-то сказочное и волшебное. происходят чудеса, в которые я лично верю.

---

• луна
– люблю на неё смотреть, фотографировать. она меня чем-то влечёт к себе.

---

• прогулка по лесу
– обожаю атмосферу леса. есть в нём что-то таинственное, загадочное, мрачное. в главное, там никого нет. можно побыть наедине с собой. конечно, страшно. не все леса безопасны. но всё же. там можно найти спокойствие и уединение.

---

• чай
– люблю чёрный чай. с бергамотом, фруктовый и лимонный.
кофе пью обычно только утром, когда рано встала.

---

• объятия
– они теплее и нежнее любых поцелуев. обнимая любимых и близких людей, мы находим в этом своё счастье. свой комфорт и уют. обнимайте своих родных! им это нужно сейчас и всегда, поверьте.

---

↳ благодарю за вопрос♡

---

「О9.12.2О22 – 22:13」

View more

роздаю дрібноту лише вуличним музикантам. немає різниці — чи грають просто, чи з вивіскою «допоможіть» на будь-що. чіпляє — десятки не шкода.
або в якості виключення ще бабусям біля метро. такі, знаєте, божі кульбаби що виносять старі книжки або збирають польові квіти, і за дві гривні побажають вам і щастя, і здоров'я, і щоб усе було добре.

---

*

---

історія не моя, і опосередковано в тему. розповіли.
кілька місяців тому було.

---

знайомий вийшов з дому скупитися. схотів пива. по дорозі зайшов у пивну, купив пляшечку, відсьорбнув. лайно купив. йде собі далі з пляшкою; вилити не дозволяє совість, викинути шкода. раптом, бачить — лежить під кущами хтось. важка ніч мабуть була, похмільний ранок. спить. знайомий пляшку біля нього залишив.

---

а пива всеж-таки хочеться. пішов у інший бік, взяв. взяв лайно знову. пройшов повз сплячого вдруге, а минула пляшка — оп, вже порожня. залишив він і цю, пішов у тц, скупився. пива вже розхотілося, то він пішов собі додому. повертався тією ж дорогою, а там сплячий — вже не спить. стоїть коло другої, повної ще пляшки, на колінах, руки простягнув до неба. спасібо, боженька — проголошує так красномовно.

---

пивний боженька розповідає це вже вкотре, а сміється ніби вперше.

View more

Не дуже, бо часто мене обесцінювала рідна людина, якої вже немає в цьому світі.
Тому я свої емоції рідко могла зрозуміти, віднайти спосіб заспокоїти себе та дати собі відпочинок.
Часто я так працювала чи вчилася, що не могла відпочити без відчуття провини за те, що щось не роблю та просто відпочиваю. Мені ці речі нав'язали, нажаль.
Нервові зриви були часто, та й ці моменти посилили діагостовану мені лікарями депресію.
Зараз я краще себе розумію та даю собі ту любов, котру не відчувала я в дитинстві від батьків.
Я щаслива, що я лишилася собою попри все, та свої емоції вчусь розрізняти, розуміти краще, не давати себе ображати іншим, навіть якщо я здаюся поганою людиною. Ще я медитую та читаю книжки по психології, веду особистий щоденник, тому це допомогає мені себе добре зрозуміти та не сварити, займаючись саморуйнуванням. До нього я намагаюся відвикнути.
Date:28.11.22
Time:22:03

View more

у кав'ярні було тепліше, ніж назовні. всього лише мінус чотири, а алергія на холод дає знатися. усього три години сна вночі — і згадую, що мені не шістнадцять років.

---

часу було досхочу. необхідно було десь притулитися, і залити в себе хоч щось, аби не заснути посеред холодного кам'яного міста. зазвичай не п'ю каву, і вкрай рідко сиджу у кав'ярнях, але подітися не було куди.

---

поки кавовий апарат відігрівався після вимкнення, я тричі вивчили алкогольне меню, відмовили себе брати глінтвейн або той напій з назвою, яка не запам'яталася — мабуть, п'янкий і солодкий, або пряний, — і перемкнулися на вивчення інтер'єру.

---

квіти, гірлянда, вітрина з солодощами... інше ледь запам'яталося теж, бо погляд впав на книжкову полицю. майже усе російською, майже усе по назвах/авторах не те щоб чіпляло, аж раптом я майже прокинулися без усілякої кави.

---

— книжки, — кажу, — для краси, чи брати можна?

---

віддаючи мені мій доппіо, бариста кивнув:

---

— можна.

---

чотири чудові години я провели, поринаючи у улюблений роман айзека азімова. колись дуже, дуже давно він запав мені в душу, а перечитати не знаходилося ані сил, ані часу. минулого року я робили марні спроби; дефіцит уваги не дозволив просунутися далі, ніж на двадцять сторінок. цього разу за один присіст вдалося охопити аж вісім розділів. чудернацький світ, мова — чесно кажучи, мені не хтілося залишати їх і йти звідти, але вже був час.

---

поки перетворювали думки у відповідь — згадалося, що це минулого року відбувалося якраз рік тому, у такий же час і таку ж погоду. і книжка була того ж самого видавництва, і теж позичена — тільки, мабуть, згоріла разом із бібліотекою. відчувається сумно.

View more

Хм. Многое зависит от книжки. Некоторые сложны только из-за стиля и витиеватых сюжетных поворотов, а некоторые в принципе не понять, без понимания исторического контекста. В первом случае поможет простая тетрадка, куда можно записать имена героев и краткое пояснение того, что с ними происходит по ходу чтения. Во втором случае придется поработать - погрузиться в эпоху, почитать статьи, критику, послушать блоги.
Есть вариант, что осознание наступит, после прочтения половины материала. Нейрончики сами свяжутся друг с другом по ходу чтения... Собственно в этом и заключается польза чтения - выстраивание новых нейронных связей и получения навыка по их выстраиванию.
Короче, чтение, это тоже работа. На мой взгляд, вы должны дочитать до конца. И так или иначе понять смысл прочитанного. Чем больше поймете и впитаете - тем большему научитесь. + следующая, аналогичная книжка, будет восприниматься куда проще. Может быть даже доставит удовольствие =)

View more

Ця осінь якось швидко пройшла повз мене😜
Я дуже захворіла тяжко застудою, до сих пір кашляю та не можу прийти до норми, хоча нема температури та я ходжу до магазину, робити справі буденні, але настрою не було, тому звідси на три дні пропала навіть, не хотіла песимізмом ділитися з читачами😅
Я розумію, що тут я можу бути собою, щирою, але це не зовсім особистий щоденник, я хочу бути в деяких речах загадкою, не друкувати надто особисте, мої хвилювання...а вони зараз є, їх багато у зв'язку з війною, хворобою моєю та взагалі з ситуацією в світі.
Але я хочу залишатися оптимісткою☺️
Я щиро люблю осінь, бо восени 2018 побачила вперше майбутнього чоловіка та ми багато гуляли пішки, ходили в кафе та ресторани, на концерти, був ще мирний час✨
Осінь гріє мене теплом, зараз ще в нас "бабине літо"😅
Я дуже полюбляю цей час, читаю книжки не зважаючи на відсутність іноді світла в квартирі та гарячої води🙃
Все можна пережити.
Бо краще - попереду.
Вірю в краще життя для всіх насз Вами💜
Date:02.11.22
Time:00:15

View more

Ох... Люди очень по-разному себя спасают. Но, наверное, если обобщить - спасение в переключении внимания. Кому спорт заходит хорошо, кому книжки, кому фильмы. Я вот, лично, попиздеть с кем-нибудь незнакомым люблю или прокатиться на велике.
Если депресняк затяжной (несколько месяцев и больше), то, в теории, нужно, подсасываться к какому-то постоянному источнику окситоцина. Типа, друга найти с аналогичными проблемами. Чтобы зеркалить его, чувствовать, что он тебя понимает. (Насколько я знаю, на этом базируются всевозможные группы поддержки. Алкаши, тревожники, депрессивники, тупо собираются вместе и рассказывают о своих чувствах без страха натолкнуться на привычную критику и осуждение. Но, блядь, в РФ и постсоветском пространстве, всё это не развито. Что называется - ебись как хочешь, садись на таблетосы или пиздуй к попам или шарлатанам.)
Психологи... в теории вариант рабочий, но не стопроцентный и чрезвычайно дорогой.
Короче, я бы на вашем месте, обратил внимание на ту или иную форму социализации, - поиску созвучных друзей, общению. Анонимные чатики какие-нибудь попробовал бы (лично мне они неплохо, порою, заходят). В таком духе.
---
З.Ы. Кстати, можете, мне чего-нибудь написать в телегу. ) Принять не обещаю (тут как повезет). Но конфиденциальность гарантирую. Вы вроде интересная девчонка =). Попиздим.

View more

Помню, помню, помню я, как мать меня любила,
И не раз, и не два она мне говорила:
Со шпаною не вращайся, не ходи в кабак,
И не шастай по ночам – убьют за просто так!»

---

Не послушался я маму и пошёл в кабак,
А чего бы не пойти, ведь я и так дурак.
Харю мне свернули сразу, стырили колы,
В череп получил бутылкой от «Алыбашлы»!
( «Незнакомые места» Сектор Газа)

---

Наверное самую частую фразу мне мама говорила: «Ну иди с Богом» и вдогонку перекрестит на дорожку. Мать до сих пор эту фразу мне говорит, когда я из своего родительского дома к себе ухожу. Я же с раннего детства хоккеем занимался и с 9 лет постоянно в разъездах разных пребывал. У нашего тренера был план за сезон сыграть не менее 100 игр. Больше чем сейчас в КХЛ играют, если что). Поэтому мы помимо официальных игр, частенько играли товарищеские. Мотались по разным городам как нашей страны так и ближайшего зарубежья. Домой приедешь, недельку полторы в Липе побудешь и снова куда нибудь на выезд.

---

Ну ещё наверное частенько мама говорила: «Мне не нравятся твои друзья » и «Где ты опять до поздна шлялся?» Ну а что, раньше интернетов то не было и по телеку три канала показывало. Дома скукота смертная. Зайдешь домой, по бырому перекусишь и на улицу гулять. Книжки в основном по ночам читал, бывало и до утра ими зачитывался. При всей этой моей загруженности спать мне то особо и не хотелось, в отличии от сейчас. Сейчас уже в середине дня меня конкретно вырубает.

---

Родители мои работали до поздна, бывало только поздним вечером их и видел. Когда они приходили с работы, а я уже гулять куда нибудь улепётывал. Поэтому особо и не помню, что они мне в моём бурном детстве говорили.

View more

Да, помню 😁
Увы, не поддерживаем связь, потому что я его не смогла потом найти. Даже общие друзья, которые были, не знают где он и его соц. сетей итд 🤷🏼‍♀️
Надеюсь мы коллективно не словили глюк 😂

---

История знакомства следующая:

---

Я решила прогуляться по своей улице, так как моего возраста детей по-близости не было, я была глубоко одинокая и от этого не очень страдала правда 😁
И тут я вижу стоит пиsaet парень, увидев меня он сказал мне - Hello.
Оказалось потом, что он просто ходил на занятия по английскому 😅
Так и познакомились, стали проводить время вместе, играли сначала в сегу, потом в соньку у него дома, а потом и до компьютера дошли 😀
Он давал мне игры домой ( пока папа решил мне купить соньку, ему купили уже комп) дарил мне книжки. Наши родители нас сватали 😀 а мы такие - «чеее? Фууу».
Мама смеялась с моего характера ещё в детстве, я это помню, да и мама напоминала 😀
Он как-то назвал меня дурой и я просто развернулась и ушла, через несколько минут он одумался, пришёл, кричал под моей калиткой, но я дама гордая 😂 ещё в школу не ходила, НО ГОРДАЯ, не выходила из дома.
Мама говорила, да прости ты его уже, бедный парень, стоит пол дня орёт под калиткой 😀
А я такая - «Ну я же Дура, чего мне выходить?» так и не вышла 😀
Но связь оборвалась, когда его родители купили новый дом и переехали, а я была слишком мала, чтобы как-то ездить в гости или поддерживать отношения, все тогда зависело от наших родителей. А родители меня разумеется к нему не возили 😊

View more

Могу припомнить два таких периода.
Первый – это когда кончалось детство. Ребёнку зачастую кажется, что взрослым быть лучше, но почему так? Он по наивности своей предполагает, что взрослая жизнь принесёт множество новых свобод и возможностей, но все имеющиеся возможности, мысли, чувства и мечты тоже останутся. А это не так. Новые возможности появляются, конечно, но сопровождаются новыми обязанностями. А вот чувство детского восприятия жизни – оно уходит. Пропадают те эмоции, та романтика, то желание мечтать, то предвкушение чего-то нового и классного. В детстве казались вечным лето, каникулы, дружба, игры… Поступив в университет, погрузившись в скучные серые будни, я все равно всеми силами цеплялась за детство. Возилась с ребятишками, стремилась в свою летнюю деревенскую компанию, часами читала подростковые книжки, погружалась в долгие воспоминания, мечтала перед сном о новом лете с теми же романтическими приключениями… В то же время выполняла ежедневные требуемые обязанности в надежде, что ну не останется же оно всё вот так… А оно становилось всё серьёзнее, всё сложнее и сложнее, настоящее требовало моего участия всё больше, и в вихре проблем и страстей я даже и не заметила, как из души выветрились последние крупицы детства.
Второй период – это когда кончалась любовь. Он был очень тяжёлым для меня, даже сейчас не очень хочется о нём говорить, постараюсь кратко. Суть в том, что произошёл разрыв отношений, которые были для меня очень прочными и значимыми, и я попросту не могла заставить себя не переживать, но и вернуть ничего тоже не могла. Поэтому тупо перечитывала старые переписки, пересматривала совместные фотографии, вспоминала разные романтические моменты, чтобы снова ощутить теплоту той любви, которую в реальности получить уже не могла. Безнадёжное дело, скажу я вам. Со стороны мне теперь кажется, что это, наоборот, затянуло процесс адаптации к одиночеству. Тем не менее, и в этом случае где-то в течение года та привязанность из моей души тоже выветрилась. Конечно, не без оставленных шрамов. Но на данный момент я хотя бы умею жить настоящим.
Так что высказывание, конечно, правильное. По сути ведь жизнь прошлым – это бегство из настоящего. Получилось у меня, что первое бегство – от серой повседневности, второе – от боли.

View more

Якщо цю людину це влаштовує, то чому б ні?🙃
У світі чимало є цікавого - книжки, хобі, прогулянки на природі, можна кудись поїхати за кордон, приділяти час собі, своєму здоров'ю, зайнятися спортом🤗
Але для мене самотність була б мукою, тому я шукала чоловіка ще з юності, бо розуміла, що час швидкоплинний, батьки не вічні, а бути самотньою мені не можна, бо я зроблю щось страшне з собою, бо я з юності відчувала внутрішню порожнечу та відчуття, що краще мене б не було, іноді я бажала цього, це було дуже лячно. Я схильна до саморуйнівної поведінки, мій настрій гойдається час від часу, але завдяки чоловіку я тримаюсь навіть після смерті матері. Без нього моє життя було б сірим та ніяким, я впевнена в цьому.
Тому я вдячна собі за добрі зміни на краще, зміни зовнішні та внутрішні, та ще за те, що після невдалих та токсичних стосунків я не втратила велику свою мрію юності - знайти свою людину на все життя😉
Тому самостність - не моє, але інших я не засуджую за це.
Date:15.10.22
Time:17:16

View more

Мені якось все одно, краще або гірше - не знаю. Багато змін тут відбулося, деякі люди вже пішли та не відповідають тут, та як мені здається, раніше, в 2010-2015 роках була мода навіть на цей блог, але потім вже багатьом тут бути надоїло, деактивували вони свої профілі😓
Я сумую по деяким знайомим тут, пам'ятаю, ще юною їх полюбляла читати, як книжки, усі відповідали з душею, по-своєму гарно, бувало навіть у транспорті заходила через кнопочну мобілку, через "java" в "Opera mini" сюди та читала деяких знайомих🙂
Було дуже файно та душевно.
Але ті часи пройшли, я вже теж не юна та трохи змінилася внутрішньо, тому я не завжди хочу бути тут чи читати інших, буває нема часу чи сил, бажання, але звичка вже є, бо лише тут колись мене вперше зрозуміли та прийняли мої думки, в житті взаємність від людей була рідкістю для мене😔
Date:01.10.22
Time:13:27

View more

Не видела ни одного подтверждения достоверности этой теории, поэтому скорее нет чем да.
Возможно, что какое-то влияние на нашу финансовую грамотность и перспективы наше окружение и оказывает, но вряд ли настолько, чтобы сыграть в этом ключевую роль.
Я когда-то имела несчастье быть знакомой с несколькими такими вот бизнес-коучами, которые активно продвигали идею "богатого мышления", приводя ну совершенно смехотворные аргументы (типа если все твои друзья бедные, то и ты будешь и т. д., мол надо общаться только с богатыми и успешными), всучивали всякие книжки по теме, одну из которых я всё же осилила (названия не помню, к своему счастью).
Когда эти люди один за другим были посланы под зад ногой, я реально ощутила себя богатой. Правда же, разве можно не чувствовать себя богатой, радуясь жизни и при этом не имея в своём окружении бурундуков-вредителей, твердящих, что я как-то не так живу или что у меня неправильное небогатое окружение?

View more

Вариант "никак" не подходит?
Странные люди эти девушки, на самом деле. Игры - это практически единственный, доступный всем, способ отдыха, который не связан с очевидным вредом здоровью, который несёт, например, алкоголь. Почему у парней не возникает массово проблема в духе "Как отучить девушку смотреть сериалы?", а вот у девушек подобные мысли возникают?
Для начала, было бы неплохо, чтобы с тобой ему было интереснее, чем там. Что не всегда возможно. А вообще, почему не присоединиться к нему?
Честно сказать, в упор не понимаю такого подхода: "выбирает" себе девушка парня, который любит таким вот образом проводить время, а потом сама же пытается его переделать. Зачем? Вместо того, чтобы разделить его увлечения и интересоваться его занятиями, начинается свистопляска из серии: "Вот этого не делай, этого поменьше, а вот тут - только через мой труп!". Вроде бы как, если вы строите отношения на взаимном уважении и доверии, достаточно об этом просто поговорить, узнать позиции друг друга и прийти к какому-то компромиссу или принять чью-то позицию, вняв аргументам собеседника. Зачем переделывать его "исподтишка", я просто ума не приложу. Если он такой упёртый - ищи себе другого, раз ты категорически не приемлешь этот вид досуга. Пора бы уже понять всем, что любые недостатки - это продолжения достоинств. И эти самые игры точно так же формируют человека, выдавая ему как положительные черты, так и отрицательные. Многие игры - это вполне себе интересные произведения, которые могут рассказать захватывающую историю. У меня самого до сих пор пара таких вот историй в голове крутится, хотя уж сколько лет назад я их прошёл. История Серого Стража из Dragon Age, или путь Шепарда из Mass Effect до сих пор выдёргивают эмоции даже спустя почти десятилетие с тех пор, как я с ними познакомился. Никакой сериал не даёт такого погружения, как хорошо сделанная игра. Где-то же людей увлекают другие моменты игр: соревновательный азарт, идея опередить соперника - хоть мне и чужды подобные мотивы, но я понимаю людей, которых подобное захватывает.
Ни у кого ведь не возникает мысли, отучить человека читать книжки? А ведь это портит зрение и отнимает время, особенно если это не учебники, а какая-нибудь фантастика или что-то такое. Ну так и игры - это точно такой же вид досуга. Иногда, это всё лишь для того, чтобы занять свободное время и эмоционально отдохнуть, иногда это новые истории и эмоции. Разные причины бывают и было бы очень неплохо, если бы люди принимали увлечения друг друга, а не укоряли их за это. А лучше всего, заниматься подобным вместе. Обсуждая и обдумывая увиденное. Это и отношениям поможет и новый вид совместного досуга добавит.

View more

_Хоч і минув рік. І книг дещо підбавилося. Проте здебільшого найкраща книга для мене, це писання для самого себе. Але все ж згадаєм осінь минулого року. =)
..........................................
✠ Можна і на ти. :DТож, так щоб аж запала в душу, навіть і не знаю. Близько щось до цього мабуть Чорний ворон, або ж Залишенець, автор Василь Шкляр. Це, що я можу згадати точно. А так.. багато чого. але як правило документального і про битви. середньовіччя.. О, Хрестоносці сподобались, Генріка Сенкевича. Зоряний Корсар автор Олесь Бердник.. Але все окрім Чорного Ворона, я застав на балачці снг-шній.. Що поробиш, реалії постсовка... Доречі є цікаві книжки і кцапні.. Наприклад Нечістая Сіла, автор Пікуль, забув імя.. Цікаво розповідає між всім про псарську родину росіскаї недоімперії, распутіна і таке інше. Але не без своїх тарганів в голові письменника.. І Понасенкова книга Первая научная історія войни 1812 года. Піпл руйнує кцапську пропаганду про Наполіоновський період . На пятсот чи більше сторінокXD І все це добре. Правда крім цього, він ще той мудак і говноімперець. О, згадав ще одну книгу, Тевтонський Орден, Вільям Урбан. Документалка про орден лицарів і події перед і після Грюнвальдської битви. Де можна дізнатись дуже багато цікавого і, що не все так просто було як нам те розповідають поляки і наші не наші медіа.. Якось так. |=)|:--0^^)
🍁=07.09.2022=🐗

View more

Доброго дня!
У мене зараз проблеми з пам'яттю, тому не можу дати стовідсоткової гарантії, що відповідь буде дійсно правдива, адже є вірогідність, що згадала не всі книжки, що читала, і не можу пригадати прочитаних книжкових серій. Хоча ні, можливо в дитинстві або я сама, або мені хтось читав уголос збірник пригод Шерлока Холмса і був момент, коли я хотіла перечитати, але книжка загадково зникла і сліду її немає досі.
Приходжу до висновку, що окрім зниклого збірника більше з серіями книг справу не мала, тому поділитися улюбленими можу лише з поодиноких творів.
The Lord of the Rings врятував мене весною, коли хотілося втопитися в сльозах. Володар перснів давав мені надію. Надію на щось краще, надію на світанок після найтемнішої ночі і Ґандальфа, на мир. Про Володаря перснів можна говорити багато і хоч мені й хочеться, та я не експерт у творчості Толкіна, тому залишу це право іншим. Але краще прочитати, ніж забагато говорити.
Згадавши The Lord of the Rings, не можу не згадати про Гобіта, що покорив своїм теплом, наче сидиш біля каміна разом з гномами в гостях у Більбо, куриш люльку, а попереду чекають пригоди і це відчуття очікування приємно хвилює. І ти поки що не знаєш, чого чекати від тих пригод і як вони тебе змінять.
To Kill a Mockingbird, але її варто було б перечитати, щоб освіжити в пам'яті) Пам'ятаю, що полюбила її за теплу атмосферу, яку вона давала під час читання (навіть незважаючи на серйозність порушених у ній тем).

View more

1. В мене є людина знайома, яка в своїм житті взагалі не дивиться телевізор, бо немає коли, або між іншим, не хоче. Можливо тому що вона занята уроками, роботою, сесіями, і т.п. І ось в мене така сама ситуація, я живу в Криму, і спілкуюсь з кримчанами, і взагалі не дивлюсь новини, якщо честно. Ось зараз буду мати навчання та роботу, і взагалі не буду мати коли, бо дизайнером взагалі бути вже не так легко, як здавалось би. Я дивлюсь мультфільми після того, як попрацюю біля хати. Але на данний момент у нас цілу неділю вже йде дощ.
Мені здається, що якщо людина не дивиться новини, бо просто немає коли, бо в неї є робота, то звісно її буде це виводити.
2. Якщо когось принуждати, або не давати займатись улюбленою справою. Ось до прикладу, якщо я люблю займатись рукоділлям, вивчати мови, і читати книжки, грати в ноутбуці, або телефоні, і не тільки це, то просто буду рвати зубами, що давали це робити, бо це значить що не дають право вибору. Те саме може бути якщо не дають мені свободу.
3. Я не люблю людей, особливо, як те що роблять мої колишні - це лізуть до моєї сім'ї, коли питають ім'я моїх батьків. Насправді мене це дуже дратує.
4. Гроші - це не саме головне в житті. Саме головне в житті - це мої батьки. І тому для мене це саме головне. Бо якби не батьки, я би не змогла зараз би піти вчитись на дизайнера.
5. Коли людина взагалі не ввічлива. Ось до прикладу, кримчани - це теж люди, у них є право вибору, і вони хочуть бути де вони собі хочуть. Я сама з Буковини, але живу в Криму. І якщо людина хоче десь бути, - це її право вибору. Це її життя. І саджати людину за її право вибору - це така дурня взагалі, що капець!
Тому, я вважаю, що їх думка теж важлива, і якщо вони вірять росії, то нехай там, і будуть, бо це їх право вибору. Тим більш у 1500 роках, оплачувала Османську Імперію, саме Російська Імперія коли відсилали всіх кримчан до Турції під час війни. Треба трішки глибше копати.
6. Коли людина до прикладу не любить їсти щось з їжі, а її заставляють. Це теж дратує.

View more

Привіт! Вірніше доброї ночі! Річ у тім, що я живу на Кримському півострові, що на данний момент по думці українців - це анексована территорія росіянами. Я тобі більше скажу, що кримчани мені кажуть, що вони самі обирали де їм бути, і як їм жити. Але якщо придивитись конкретно, то українцям абсолютно похуй на те, що хочуть самі кримчани. Цим письмом, що я пишу - це не значить, що я не люблю, і не поважаю українські традиції, та традиції українського народу, і що я за війну. Повірте мені, що це зовсім не так. Просто думка кримчан теж важлива де їм, як правило бути, і як їм жити. У нас немає коммендантської години, і багато кримчан навіть раді, що до них приїзджають в Крим не самі росіяни, а багато тюрських народів, з якими вони не конфліктують. І поки кримчани собі живуть щасливо, у нас іде війна, а йде тому, що хтось хоче повернути Крим без вибору кримчан, не запитавши самі хочуть вони того чи взагалі не хочуть. Але, як кажуть багато з них, що було дуже классно, тому що десь вчився, щось сталось, людина виїхала, і не було тих гаджетів, і інтернету що знайшов, і все давай строчити анонімно. Дуже багато людей тоді працювали, навчались, і взагалі мали освіту. У них не було часу проводити в інтернеті свою вільну годину. Тому коммендатскої години в Криму нема. Сказати честно, я би з гордістю прочитала книжки українською мовою, ще раз. Але нажаль, я живу в Криму, і частіше всього книжки російською мовою, або татарською! Українською мовою ще не знаходила нічого. Але в суспільстві українська дозволяється. Скажу по правді, мені все рівно на образливі слова Українців, тому що в Криму, я би хотіла залишитись, але більше не бачити в очі тих клятих буковинців, які ображають на кожному кроці ні за що. До речі, боєкомплет тим самим, і займається, щоб прийшлось не відреагувати, і заблокувати, адже я ніколи не була проти українців, і ніколи не любила брехню росіян. Хоча не всі, але є росіяни, які ще нормальні. Просто кримчани мені здається теж мають мати своє слово.

View more