#прогулянки

Якщо цю людину це влаштовує, то чому б ні?🙃
У світі чимало є цікавого - книжки, хобі, прогулянки на природі, можна кудись поїхати за кордон, приділяти час собі, своєму здоров'ю, зайнятися спортом🤗
Але для мене самотність була б мукою, тому я шукала чоловіка ще з юності, бо розуміла, що час швидкоплинний, батьки не вічні, а бути самотньою мені не можна, бо я зроблю щось страшне з собою, бо я з юності відчувала внутрішню порожнечу та відчуття, що краще мене б не було, іноді я бажала цього, це було дуже лячно. Я схильна до саморуйнівної поведінки, мій настрій гойдається час від часу, але завдяки чоловіку я тримаюсь навіть після смерті матері. Без нього моє життя було б сірим та ніяким, я впевнена в цьому.
Тому я вдячна собі за добрі зміни на краще, зміни зовнішні та внутрішні, та ще за те, що після невдалих та токсичних стосунків я не втратила велику свою мрію юності - знайти свою людину на все життя😉
Тому самостність - не моє, але інших я не засуджую за це.
Date:15.10.22
Time:17:16

View more

Дні невпинно летять один за одним та губляться десь в повсякденній метушні...
Осінь - моя улюблена пора, і кожного року з нетерпінням чекаю її початку... Однак, зараз я десь "випадаю" з реальності. Сьогодні вона нагадала про себе знову легкою простудою, змусивши ненадовго зупинитись.
Незважаючи на холод, саме осінь - найтепліша пора. Хочеться затишку, добра, зворушливих зустрічей та приємних емоцій. Неквапливі прогулянки в парку, опале жовте листя, темні дощові хмари, що нависли над містом - ідеально поєднуються з моїм настроєм. Ледве вловимий запах ностальгії витає в повітрі та зачіпає невидимі струни душі, тим самим пробуджуючи якісь, здавалося б, назавжди забуті почуття. Поки теплий чай зігріває мої руки, я подумки поринаю десь далеко у минуле...

---

Втім, я відхилилась від теми.
Саме восени з'являється бажання передивитись улюблені фільми та знову, і знову слухати улюблені пісні...

---

Мій маленький особистий топ осінніх фільмів:
🍂 "Щоденник пам'яті"
🍁 "Вік Адалін"
🧡 "Коханий з майбутнього"

---

Пісні:
🔴 Плач Єремії - вона
Бумбокс - квіти у волоссі
Скрябін - люди як кораблі

---

P.S Звертаюсь до автора запитання, ділюсь своїми враженнями, як і обіцяла. "Квіти для Елджерона" - кінцівка викликала неоднозначні емоції. Хотілося б, щось більш позитивного. Десь із середини було вже зрозуміло, що хорошого не чекай, однак я все ж сподівалась.😌

View more

на фесті до нас прибився хлопець зі львова який вчився також на філософському в лну, і я йому сподобалася. є контексти, в яких тобі все одно з ким проводити час, і вот фест якраз був таким місцем, бо більшість часу всі були угашені і всім було весело. так от потусили ми собі день-другий всі разом і ввечері останнього дня він вирішив провести мене до палатки і поліз цілуватися. я зробила вигляд що мене покликала подруга яка саме знаходилася в тій палатці і швиденько відвернулася щоб поцілунку не сталося. на цьому він не зупинився і вже коли я повернулася до львова запросив на прогулянку. більшість цієї прогулянки пройшло мовчки, бо він не знав про що зі мною говорити, а я була розчарована що поза компанією і фестом він виявився занудою і також не особливо ініціювала розмову. ми майже мовчки дійшли до арсену, я взяла собі поїсти, а він не захотів нічого, тому просто сидів втикав як я їм. потім ми так само мовчки дійшли до гуртожитку і розійшлися як в морі кораблі. завіса.

View more

Доброї ночі!
Дякую за особисте запитання, бо їх вкрай мало завжди в мене в інбоксі✨
Без слів тяжко зрозуміти деяких людей. Але так, коли є емпатія з інтуіцією, тоді легше зрозуміти наміри людини та відношення до мене її😌
Наприклад, я зробила сьогодні дуже-дуже важливу справу для свого ментального здоров'я та взагалі самооцінки - я викреслила назавжди сусідку, знайому з соц.мереж. Я вже впевнена, що з мене досить такого поводження. Чому так вийшло?
Бо я втратила 4 дні на те, щоб почути, що в неї справи та наша зустріч на всього годину знов відміняється.
Була така думка, що вона вже знущається з мене, не просто це якась помилка. Ну не може в людини бути два дні поспіль справи, коли до цього ввечері вона сама питала мене, чи я вільна завтра. І в день зустрічі завжди справи з'являлись, хоча вона ж знала, що я чекаю її смс та вже готуюсь активно до нашої прогулянки. У останню мить вона "вже в справах"🙈
Пішла вона...далеко та вже надовго😜
Я довго терплю, але потім...назавжди піду з життя тих, хто мене ображає та не цінує. Я вірна, але є межа. Межа розуміння та мого терпіння.
Мене розуміє без слів лише чоловік та інтернет-подруга. І все. Я в плані спілкування самотня. Але і токсичні стосунки не хочу підтримувати вже ніколи.
Але я без слів не можу людей зрозуміти.
Бо деякі навіть говорячи щось роблять інші речі, виходить так, що мені брехали. Я вірила, бо не брешу на постійній основі.
Date:23.07.22
Time:23:03

View more

Думаю, що такі стосунки можна розділити на категорії.
⠀
1. Ви познайомились через інтернет і жодного разу не бачились в реальному житті.
Знаєте, років 10 назад, коли я почала занурюватися у віртуальне життя (за допомогою рольових ігор по серіалам/фільмам), спостерігала за рольовиками, з якими спілкувалась. Були ситуації, коли спілкування в тих людей виходило за межі гри і хтось закохувався у іншого. Вони знали, що у реальному житті їм нічого не світить через велику відстань, але чомусь продовжували "зустрічатись" в інтернеті.
Ось цього я не розумію. Особисто я б так не змогла. Тому що присутність близької людини поруч (фізично) для мене дуже важлива. Але їх влаштовував і такий варіант.
⠀
2. Ви були разом у реальному житті, але через якісь обставини вам довелось роз'їхатись (через роботу / війну / інше).
Не знаю як у інших, а мої такі стосунки не вдалось зберегти. Було навіть два таких випадки. Але я не хочу про це розповідати, бо це особисте.
Можливо, якщо є бажання у обох сторін, то і вдасться такі стосунки зберегти, не знаю.
⠀
3. Ви живете у різних містах і їздите одне до одного в гості.
Для мене це виглядає майже так само, як і перший пункт. Я б не змогла бачитись з коханою людиною, наприклад, лише раз на місяць. Це мало. Мені б хотілось проживати разом з ним життя, ходити на прогулянки, обіймати, цілувати, спостерігати за його настроєм, який неможливо передати через текст повідомлення, надавати йому підтримку і допомогу, бачити його, торкатись до нього і так далі.
⠀

---

Та навіть якщо я зближаюся з людиною через інтернет не тільки в плані любовних стосунків, а і в плані дружби, мені також хочеться бути поруч з нею і у щасливі моменти, і у тяжкі. На відстані можна підтримати людину словами, але це не повноцінна підтримка.
В будь-якому випадку, судячи з мого досвіду та досвіду знайомих, стосунки на відстані - це не моє.
⠀
⠀
⠀⠀« Я лежал рядом с Алисой и размышлял о том, как важна физическая любовь, как необходимо было для нас оказаться в объятиях друг друга, получая и отдавая. Вселенная расширяется - каждая частичка удаляется от другой, швыряя нас в темное и полное одиночества пространство, отрывая нас: ребенка от матери, друга - от друга, направляя каждого по собственной тропе к единственной цели - cмеpти в одиночестве.

Любовь - противовес этому ужасу, любовь - акт единения и сохранения. Как люди во время шторма держатся за руки, чтобы их не оторвало друг от друга и не смыло в море, так и соединение наших тел стало звеном в цепи, удерживающей нас от движения в пустоту. »
⠀⠀⠀
⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⸻⭑13.07.2022 ⭑⸻
⠀⠀⠀

View more

Почала недавно дивитися серіал "Енн" або ж "Anne with an E". Уже проковтнула 1 сезон за 3 дні) Раніше дивувалася, як люди можуть так швидко дивитися серіали, але тепер я розумію, що це трапляється тоді, коли знаходиш "своє" 😊
Я не можу не плакати, коли його дивлюся. Якщо не від радості, якоїсь щемливої ситуації, так від горя і співчуття до героїв... Справді класний серіал. Як добре, що я згадала, як колись дивилась мультсеріал і була в захваті від нього 👍
Вчора ходила гуляти вночі... Вперше за довгі місяці. Йшов дрібний дощ, повітря було наповнене вологою, але моє серце хотіло віддатися нічному місту 😌 Не знаю, чому люди не розуміють, як можуть надихати такі прогулянки, голос міста, вогні, свіже зимове повітря... Мене розчулила вся ця ситуація, що аж не стрималась сльоза) Можливо, ще дещо вплинуло. Звісно, я не могла відпустити всі свої думки і йти з порожньою головою. Я думала, переживала і згадувала все, що в мене було, є і найбільше — чого нема і не буде, вірогідно...

View more

Одного разу було так з колишньою одногрупницею.
Хотіла зі мною погуляти по парку КПІ, але за дві години зустрічі написала мені, що не зможе приїхати.
Але я зрозуміла, що їй не потрібно було зі мною спілкуватись. Вона хотіла зробити для себе фотосесію. Знов мене використати під виглядом прогулянки по парку.
Тому на наступний день я сама відмовилася вже від зустрічі з нею, тому що розуміла, що я як людина їй не дуже і цікава буду.
Бути фотографом її лише і вислуховувати критику від неї мені не хотілось. Я вже стала більш впевнена, і тому не боюсь відмовлятися зараз від того, що не хочу робити.
В той момент я відчувала лише розчарування в цій людині.
Бо вона хотіла дуже бути для мене подругою ще у 2010 році, питала постійно про моє життя щось, про особисте хотіла більше знати. Для мене вона була і тоді лише знайомою, тому що я знала і відчувала, що вона не дуже-то і добра людина, та вона спілкується з тими у групі, котрі мене недолюблювали.
І що тільки поки ми вчимось разом вона буде зі мною спілкуватися багато, але не щиро, тільки для своєї користі.
І так і вийшло, що вже після випуску із коледжу наші шляхи розійшлись, вона вже рідко пише щось мені, влітку ось один раз погукала зустрітися, але і той раз сама ж відмінила.
Це я вважаю неповагою, бо за годину-дві зустрічі не відміняють інші люди, бо хто встигне зрозуміти, що не треба їхати туди?
Я могла б вже бути на шляху до цього парку, мені просто повезло, що я повільно збиралась, та що тоді я не хотіла їхати у транспорті та думала брати таксі.
Все ж моя інтуїція не підводить. І з цією дівчиною я не хочу вже мати справу взагалі.
Date:16.01.21
Time:13:06

View more

фото не буде і на це є дві причини - всі підліткові фото хіба в старих альбомах і зроблені на фотоапарат в якому треба було проявляти плівку, це по-перше, а друга причина - я не хочу тут показувати свої фото, навіть підліткові.

---

щодо того якою я була?
хм...простою і складною водночас, я була відмінницею і намагалася робити те, що від мене очікують, але в той же час була пащекуватою і лінивою до хатньої роботи і робила її з таким "страдальческим" видом, ніби від мене вимагали щось понад мої сили.
я була творчою і вразливою, не курила, не пила алкоголь і не хотілося.
любила дискотеки, але часто хотіла просто посидіти вдома і послухати музику.
була впевнена, що знаю свої сильні і слабкі сторони / як же я помилялась.
мала слабке здоров'я і перенесла кілька операцій, у той період мені відкрилися очі на таке поняття, як "дружба".

---

вічно почувалася винною і мала на плечах ношу вселенського співчуття, плакала після того, як повідомляла хлопчику "вибач, але я не буду з тобою зустрічатися, бо ставлюся до тебе, як до найкращого друга", плакала після того, як "найкращий друг" висміяв мене привселюдно, а "найкраща подруга" підставила.
словом, багато я плакала)

---

любила слухати рок і носити широкі темні футболки, в яких мої 40 кг буквально втоплювалися.

---

в 15 мала різнокольорові пасма у волоссі і першу джинсову міні спідницю, а ще круті чорні панчохи до неї, але вони були плотні і спідниця не надто короткою, тому я знову ж плакала, бо не розуміла, чому через мій крутий образ однокласниця за спиною шипіла ш...ха (примітка - на той час у мене навіть першого поцілунку не було).

---

любила дивитися фільми жахів і комедії.

---

кожного разу після прогулянки "збирала" всіх собак, вони просто чомусь йшли за мною, і я просила маму винести їм поїсти, залишити собі хоч одного ми не могли, бо жили в дуже маленькій квартирі і з нами ще були кіт і папуга.

---

гадаю, відповідь підійде під формат "не двома словами".😉

View more

Чесно кажучи 2018 не найкращий із років, але хорошого теж було достатньо😌. Початок літа це щось, прогулянки😁, нові знайомства😂, Вінниця то просто ван лав💜Море-це незабутні враження⚓🎡, 10 шикарних днів відпочинку🌊, але через свою хандру🎭 я багато чого пропустила🌉. Поповнення в нашій сім'ї, наша "маленька" Кайра🐶. Така смішна і вредна😏.
Карпати🏞. По суті це класно. Я поборола свої фобії⛰, побачила багато нового. Але мій "веселий" настрій завжди трошки не в тєму😅.
Я перестала спілкуватись з деякими людьми🚫. Це великий плюс, завдяки цьому я змогла розібратись в собі😏. Також були люди, які самі пішли з мого життя, спочатку було важко😔, але треба вчитись відпускати людей😌. Незважаючи на все, що було, я вдячна кожному хто був зі мною🙃. Саме завдяки цьому всьому я можу стати собою і зробити для себе висновки🙈. Особливо вдячна своїй сім'ї👨‍👩‍👧‍👧 за те, що терплять мій перехідній вік😅.
Є ще одна людина😌, якій я також безмежно вдячна. Незважаючи на всі образи🤐, навіть на те, що ми зараз не спілкуємось і ти врятлі це колись прочитаєш🙃, я просто хочу подякувати за все💕. Саме ти змінив мене і допоміг багато чого зрозуміти. Вибач якщо щось було не так)
А від 2019 я не знаю що чекати, просто хай нікого більше не забирає. А там побачимо💜

View more

Привіт 😘Дитинство -це самий найкращий період в житті 😍Багато емоцій, захоплень, побитих колінок 😂і море іграшок😁. Дитинство-це коли тобі приділяють багато уваги батьки , бо знають що потрібно виховувати свою дитину і слідкувати, щоб нічого не натворили😅 В мене було дуже багато моментів, які запамяталися на все життя. Моє улюблене заняття було їсти кіндери і дивитися мультфільми😘. Я була дуже весела дівчинка і смішна. Я дуже любила коли мама мені робила різні причоски. А ще я ніколи не забуду як я зкидала з себе весь одяг, ставила стілець біля стола і співала пісню Руки Верх "18 мне уже" і танцювала поки не втомилася доти не злізала з стільця 😂😂😅😘 Я вважаю, що в мене було досить цікаве дитинство і було дуже багато приділеної мені уваги.
На сьогодні в когось існує нормальне і цікаве дитинство, але більшість дітей просто незнають що таке ігри розважальні, м'ягкі іграшки, прогулянки і різні розвиваючі заняття. 😒Зараз просто для дітей існує інтернет , який псує їм їхні прекрасні роки. Тому не поспішайте втрачати своє дитинство 😘😘😘😍😍😍😍

View more

Особистість характеризується не лише своїми діями чи слова, а те як вона то робить та говорить.
Люблю прокидатися дуже рано та пити чай чи піти на пробіжку. Наді мною деколи сміються, що я по особливому, по своєму розмовляю, просто якось буква "ш" та "с" уподібнюються. Та мені це подобається -це саме моя риса) Натягую рукава у всіх кофтах, хоч не холодно,просто звичка. Завжди сплю в носочках. Люблю прогулянки в парку, коли іще нікого не має. Тоді ти на самоті із природою. Вдихати запах, слухати спів птахів. То прекрасні моменти у житті. Кусати губи, червоніти коли не зручні запитання ставлять. Посміхатися перехожому, що глянув на тебе. Люблю коли волосся розлітається із-за вітру. Певно є іще якісь риси які лише у мені, але я не помічаю їх...
Це так важко бути особистістю та знаходитися серед людей.

View more

Прювєт)
Скріншоти? От чого, а цього ніколи не робив. Та і смартфон в мене не так давно. Не бачу в тому потреби. На крайній випадок відправляю собі у повідомлення. Дивний, правда, виходить діалог)
Скріншот дня? Дорога на роботу з гори на гору. Сонячно і доволі прохолодно. Квітнуть абрикоси з вишнями, аромати відчуваю, проходячи повз них. на вулицях майже безлюдно, слухаю аудіокнижку. Йду легко і не задумуючись. Три кілометри долаються якось непомітно.
Скріншот тижня? Грали в монополію з друзями, що викликало бурю емоцій і сміху. Контактна імпровізація і підтримки на репетиціях: близькі тілесні контакти, відпускали себе на хвилі музики, даючи волю рухам, відчуття довіри і відповідальності за партнера, при виконанні порою складних підтримок.
Скріншот місяця? Нічні прогулянки містом з веселими й розважливими балачками. Сиділи біля річки на околицях посеред ночі і вели відверті балачки. Про те, чого в слух не кажуть, про наболівше, про тяжкі думи душі. Відчуття зближення, співчуття, розуміння, що в своїх душевних муках не один такий. Що в, здається, щасливих і життєрадісних людей є про що з сумом мовчати. І як добре, коли є про те комусь розповісти без остраху бути незрозумілим.

View more