хах, " подруго " ти про поезію? ну то це вона: А люди хворіють людьми, Й шукають на це якісь ліки, Злякавшись ранкової тьми, Живуть так немов би каліки. Шукають причини в собі, Аби загоїти всі рани, І білим по білій стіні, Плекають нічні мемуари. В чеканні проходять роки, В чеканні вмирають надії, Зібрати б докупи думки, Що блудять в ночі мов повії. Розбити би вщент почуття, Не буде кому знов зібрати, І навіть чуже каяття, Не зможе тебе лікувати. І ліків шукаєш - нема, Знайшов би, що хочеш - візьми, А в серці ще досі зима, А люди хворіють людьми.
мда. а за волейбол зря так сказали. повірте зря. за нього я в пику без задньої думки можу дати. якщо не грав у справжній волейбол, ніколи не відчуєш цього натиску збоку глядачів і твого бажання зіграти в найкращу партію.