Ну значить, коли мені було три роки вся моя величезна родина, яка тоді була ще не такою величезною, як зараз, поїхала на весілля до знайомих і залишили мене на прабабцю. Це були ті часи, коли я наполовину ще жила в селі, а в місті з'являлася тільки коли треба було в садочок. Так от, в дитинстві я обожнювала парне молоко! і щоразу чекала, доки подоять корівок, щоб одразу захапати собі смачненького. Так було і на цей раз, мені налили у баночку молока, і я - щаслива дитина побігла ласувати своїм надбанням. Поки прабабуся ще поралася біля корівки, я вирішила, що вже достатньо доросла леді для того, щоб поспостерігати захід сонця за шикарним дерев'яним столом. І не додумавшись відставити банку з молоком почала дряпатись на ті височенні (тоді для мене) лавки, що стояли біля столу. Що було далі, не важко здогадатися - фатальне падіння, бите скло, кров в перемішку з молоком, сльози, причитання бабці. Мене, як воїна-героя, закутали у сорок кожухів, перемотали руку і поклали на ліжко дожидатися мами, не дозволяючи навіть поворухнутися. Звісно, коли приїхала мама, все виявилося не так страшно, але в мене назавжди залишився шрам на правій руці, який мені, до речі, завжди дуже подобався.

---

До чого тут мій нік? Звичайно, Дарина Ю ЕЙ - це просто моє ім'я та Україна. Типу з Україною в серці ♥ Але, така ще штука, що цей самий шрам у мене на руці, у формі цих букв - UA. Тому я ще і з Україною в руці, як би там це не звучало.