@HSnatali

ніхто

Ask @HSnatali

Sort by:

LatestTop

Давайте поговоримо про спогади.Вам подобається прокручувати деякі моменти в пам`яті чи ви волієте забувати раз і назавжди?

id139076212’s Profile PhotoAnna
Іноді так боляче.
Занурюєшся в озеро заради того, аби відчути як паніка поглинає тебе, як вода огортає твої легені своєю холодною пітьмою, а ти хапаєшся за останні ковтки повітря, адже плавати так і не навчився. Ти відчуваєш той момент, але насправді він не відбувається.
Інколи так хочеться забути.
Втекти від того, що примусом безкінечно прокручуєш у голові, що змушує червоніти перед собою, злитися і розчаровуватися, бо в тебе був вибір зробити інакше.
Іноді так приємно.
Просто створити цей образ, який ніхто не побачить, не вкраде, не торкнеться. Навіть ти платитимеш за власний виріб. Плата - фізичний контакт. Але, здається, цього навіть не треба.
Інколи не розумієш.
Що змушує тримати їх, коли ж насправді так легко відпустити і звільнитися назавжди.

Як багато людей Вас розуміє?

id102433304’s Profile Photobreath
Завтра знову буде ранок, у якому вже не вперше розчаруєшся. І кожен раз впевнений, що знайдеш саме "те", при цьому не відчуваючи всередині ні каплі надії. Спитай у будь-кого чому так, щоб ніколи не почути відповіді, лиш побачити жалюгідні спроби видавити бодай щось із себе, які тільки сильніше запевнять у тому, що ти сам. Ідеш по вулиці, опустивши свій погляд донизу, щоб не вітатися з людьми, яких ти добре знаєш. Ідеш, шукаючи комфорту у вулиці, в якій зневірився давно, бо в інших ще раніше. Ідеш туди, щоб в черговий раз зануритись у свої ранки, завдяки яким ти можеш розуміти - розчарувався не в людях, а в житті. Спитай у будь-кого чому так, аби він сказав, що не розуміє тебе. Спитай, аби остаточно впевнитись - ти сам

дура

Так важко, не розуміти чого хочеш. Відчувати тиск, насправді, зовсім легкого вантажу. Кожного дня блукати тими ж вулицями, бачити ті ж будинки і тих самих людей, з обличчями, які вічність не припиняють бути однаковими. Не відчувати ніякої радості, від того, що вчора рятувало від самотності, яка тільки недавно давала значно більше, ніж можуть отримати всі інші, а сьогодні нічого. Не знати, чим закінчиться п'єса, придумана твоєю ж головою, виконана твоїми ж діями, виражена словами і емоціями, які найбільше характеризують тебе, створена декораціями, які кожен день збираєш із цього засміченого коридору, двері якого розташовані у самому кінці, а зупинитись на початку, чи посередині, за єдиним існуючим правилом у ньому, зовсім неможливо. Не взмозі покінчити з минулим, бо воно і є твоїм теперішнім і майбутнім, яке затьмарює розум і не дає створити щось нове, бо ти нікчемніша з усім нікчем, яка будучи твердою і стоячою на ногах, вже знає, що розсиплеться і стане піском, не бачучи сенсу боротись за те, через що ще не покінчила з собою.

View more

Related users

Повертайся на аск.

id139076212’s Profile PhotoAnna
Ніколи не знаєш, чи варто повертатись у кімнату, яка давно опустіла. У якій залишилось усе на своїх місцях, але припало пилом. Знайомий безлад, нагадує, що тепер ти став кращим. Знаходиш важливу річ і нарешті розумієш чого постійно не вистачало, але її не винести звідти, вона лише частина твого прихованого світу. І в похмурнілій кімнатці, в яку ледь-ледь пробивається промінь світла, знайдеш те, з чого починав, щоб подумки промовити: "я тут"

Якщо вам скажуть що через 4 години вибухне планета Земля? які будуть Ваші дії? куди ви підете? кому зателефонуєте?

AnGra’s Profile Photoyou are love
Навіщо щось робити, чи говорити, коли по суті нічого ж не зміниться? Я не встигну відвідати 98 країн, не встигну написати книгу, не встигну завоювати світ. Мої слова через 4 години забудуться в пітьмі, як і я сама, і ви, і всі інші. Звичайно, мені стане лячно, я не захочу помирати, та ще й не найприємнішою смерттю, але в останні миті свого життя, мені, напевно, вдасться отримати насолоду. Я надягну навушники, включивши музику, заплющу очі, занурюся у світ, де все ідеально і ти ідеальний, де панують лише твої правила і володарем всього є тільки ти. Після чого настане кінець.

Доброго дня! Уже тривалий час я під враженням однієї книги. Ось виникло запитання: -Як Ви важаєте, внутрішній світ людини, її переживання хоча б когось цікавлять? Хорошої Вам осені :)

Ibelieveinnothingnottheendandno’s Profile Photoлечу до дна ミ☆
Всі так прагнуть висловитися, а слухати не вміють.
Нікого не цікавлять чужі переживання, всіх хвилюють лише свої.
Якщо знайдуться такі, що вважають інакше, припиніть переконувати самих себе, егоїсти.

Приходилось ли вам терять близких?

От дивишся на ці слова, і не знаєш що написати. Ти сумніваєшся. А варто? Ти ні з ким не говориш про це, лише інколи з собою. Ти звикла. Ти змирилася, але все ще тікаєш. Ти думала зробила з себе сильну людину, а насправді лише добила. Ти думаєш тобі не боляче. Думаєш, все зникне. Ти знаєш, що породило твій страх. Ти знаєш, що скалічило. Ти чудово усвідомлюєш, якого слова тобі більше не промовити, ніколи.

Є те, за чим Ви сумуєте?

Я говорю вам, як сумую, як мені важко, як мені не вистачає вас. Ви вірите, і я намагаюсь вірити. А коли після чергового "сумую" ви зігрієтесь, а я не відчую нічого, окрім прохолодного вітру, ця завіса впаде, і тоді я припиню переконувати себе, і почну переконувати вас.

Чого ти найбільше всього хочеш?

Все змінилося. Геть усе... Я так цього прагнула, цих змін. Ви дали мені квиток, а я не роздумуючи, з наївним блиском в очах, без всяких запитань, взяла його, надіючись, що на тім кінці мене чекають з розпростертими руками, гостинцями і путівником, який покаже дорогу до гідного життя. Розчарування. Цей гіркий присмак розчарування. Це щось новеньке для мене. Ви привели мене до невідомих дверей, змусили припинити завжди очікувати чогось, а потім відкрили їх, шепнули на вухо дивні слова, незрозумілою мовою, які я досі намагаюся розібрати, похлопали по плечу і не питаючи мого дозволу, штовхнули. Коли я переступила через поріг, за секунду мене оповила байдужість від ніг до голови. Я припинила відчувати себе самотньою, чому? Мені ж подобалось це відчуття. Дайте мені торкнутись його знову, хоч на хвилинку. Ви забрали його від мене, забрали! Кожного дня ви ховаєте його за собою, а коли я намагаюсь протягнути руку вам, ви смієтесь, мовляв, ти пуста. Дайте мені фарби, я хоч на деякий час, але зафарбую цю порожнечу. Що означає цей сміх? Ні? Ну звичайно ж, що ні. Просто дозвольте мені знайти себе. Я ХОЧУ знайти себе.

View more

"Адже коли серед ночі хтось каже іншому про місяць, то це означає їхню близькість, чи не так? Я ніколи не говорив би про місяць комусь, мені байдужому."(с) Чи згодні Ви з Андруховичем? Як часто Ви говорите комусь про місяць? Чи бачили падаючі зірки? Хорошого дня і чарівних ночей ^^

Annushka_s_Sadovoy’s Profile PhotoЗатишний Кайзер
Я ніколи й нікому не говорила про місяць. Не знаю, може я просто не романтична натура, але не бачу нічого загадкового і чарівного в зірках і місяці. Я нічого не відчуваю дивлячись вгору на небо. Просто складова Всесвіту.

От скажіть, будь ласка, чого ніжність вже не в моді? Чого не кожен її цінує? І як, власне, відноситесь до неї Ви?

Я б не сказала, що ніжність вже не в моді, просто ми стали занадто закриті для навколишнього світу, щоб проявляти її. Для мене ніжність щось незрозуміле і невідоме. Я навіть знаю в чому причина особисто моя. Так, частково це через не бажання відкритися людям, але справжні витоки цього, засіли глибоко в середині й давно.

Хотіли би Ви коли-небудь зробити тату? Яке? Де?)

id166162240’s Profile PhotoAvada Kedavra †
Хочу тату на шиї та передпліччі. Але мої смаки настільки часто змінюються, що я сумніваюсь, чи ризикувати. Адже вже наступного дня воно може мені набриднути. І ще важко обрати що саме буде зображено у мене на тілі. Мені ж доведеться жити з цим до кінця своїх днів.

Привіт) Як почати життя з нового аркушу?

Leruncuk123’s Profile PhotoВесна
Купіть собі квиток у навколосвітню подорож. Немає кошт? Заробіть. Немає 18-ти? Влаштуйте собі незабутнє життя з поліцією, переслідуванням і законом, як у кіно. Знайдіть друзів, які будуть настільки шаленими, щоб погодитись на це. Наплюйте на всіх. Наплюйте на те спокійне і сіре життя, що було раніше. Наплюйте на страх. Ризикніть усім. Вам нема чого втрачати, в кінці - кінців, фінал на всіх чекає однаковий. Забудь все, що було до цього. Якщо у вас з'явився шанс змінити буденніть раз і назавжди, не втратьте його. Ви ж знаєте, що потім шкодувати не буде сенсу, а шкодувати ви будете. Якщо ви не настільки ризикова людина, щоб розлучитися з близькими людьми, можете не дочитувати до кінця написану мною маячну, але ця справа вимагає жертв. Незабутні місця, які чекають на те, щоб відвідати їх. Адреналін, який так і вимагає відчути себе в крові. Незабутні моменти - вони так потрібні пам'яті. Не встиг назвати вчорашній день найкращим у житті, як вже сьогодняшній вимагає таких коментарів.
На словах усе просто? Чи не правда?

View more

Чому навколо так пусто?

Я не знаю, кто ввел меня в этот мир, ни что это за мир, ни кто я такой. Я невежествен во всем. Не знаю, что такое мое тело, мои чувства, моя душа, ни даже та часть меня, которая придумывает то, что я говорю, размышляет обо всём и о самой себе, но знает себя не лучше всего остального. Вижу пугающие просторы Вселенной вокруг себя, а я привязан к одному уголку этого широчайшего пространства и не знаю, почему нахожусь в этом месте, а не в другом. Не знаю и того, почему отпущенный мне краткий срок должен прожить именно в этот, а не в другой отрезок вечности, которая была до меня и останется после меня. Вижу бесконечности со всех сторон; они окружают меня как песчинку, как тень, которая появляется на миг и больше не возвращается. Я знаю лишь то, что должен умереть, но меньше всего знаю о смерти, которой не могу избежать.
Я не знаю чиї це слова, але вони мені до душі.

View more

Представьте, что родной человек болен, лишь аппарат ИВЛ (искусственной вентиляции легких) поддерживает его жизнь, но по сути, его уже нет, отдали бы Вы его органы другому человеку, которого еще можно спасти? Грубо говоря, отдать на органы одного, дабы спасти другого. ●Skin – Nothing But●

AgneshkaB’s Profile PhotoГеката
Я не можу точно відповісти на це запитання. Адже те, що я напишу зараз, і що зроблю, коли переді мною справді постане такий вибір, може значно відрізнятися одне від одного. Якщо чесно, то я егоїст, коли щось стосується мого життя. Не буду приховувати, що схиляюсь до думки, що скоріш за все, я б не віддала свої органи, для спасіння іншого, як би жахливо це не звучало, але я просто, як і всі, чіпляюся за своє жалюгідне життя. І що ще більше жахливо, я прекрасно це знаю! Але, хтозна, може почуття затьмарять інстинкт самозбереження. Все написано у другому реченні.

Привіт:) "Ти біжиш з цього міста, з цієї країни і тобі здається, що ти біжиш від людей, але, насправді, ти біжиш від себе. І тобі це ніколи не вдасться. Ніколи. Райлі Валлейс" А яка ваша думку з цього приводу? Згідні з цитатою? Вдалого тиждня:)

vika2718’s Profile PhotoVikaaa
Люди діляться на два види: ті, хто звинувачують у всіх своїх нещастях інших, і ті, хто занадто часто звинувачують у всьому себе. Тепер дайте подумати, до якого виду відношуся я? Від кого тікаю? Від себе, чи від людей?

тобі подобається дощ?

Подобається, коли вночі дощ, падаючи на криші і стікаючи по вікну, своїми звуками, перетворюється для мене ніби на колискову.
Подобається, коли дощ приходить в літній день, створюючи якусь особливу атмосферу, і часто приводячи за собою натхнення, якого іноді так бракує.
Подобається, коли їду у транспорті під час сильної зливи, де краплі дощу стікають по вікну, ніби говорячи зі мною; здається, що дощ навмисне приходить до мене, щоб скласти компанію у цьому людному місці, але водночас такому самотньому.
Подобається, що дощ створює після себе, запах, який він залишає, чомусь, нагадує мені, що пора щось змінювати, пора діяти, пора творити.

Як часто Ви пробачаєте , чи такого поняття для Вас не існує?

Якраз таки навпаки, воно існує. Я пробачаю, бо вважаю, що ніхто не ідеальний і всі роблять помилки. Але, напевно, причина ще в тому, що той, хто коли-небудь зраджував мене, так ніколи і не знав. Я нікого не пускаю у свої думки, ніколи не розповідаю про свої плани, не говорю людям за інших людей, щоб потім, сказаними мною словами не скористались. І як я можу не пробачити людину, яка ніколи й не була важливою персоною у моєму житті, а я у її. Вона не зробила щось таке, щоб справді сильно мене зачепило, і не думаю, що зможе колись, не знаючи, що важливо для мене, а що ні. З такими людьми я продовжую свої дружні стосунки, так-так, саме дружні, бо звикла до них, а вони до мене. Напевно, причина саме в цьому, ми занадто звиклися один з одним.

Чи хотіли б Ви бути володарем(будь чого), при тому, що самотність буде платою за цю владу?

Влада, що ж воно таке? Її зміст просякнутий чимось солодким, так і ваблячи до себе, чи не правда? Вона дає стільки можливостей, що нам, простим смертним, навіть не в силах це уявити. Ті, хто отримує її, стають ніби одержимі запахом, яким вона заповнює все навколо. Її володарі можуть і не усвідомлювати, що плата за смакування нею, буде самотність, бо часто, саме так і буває, як Ви і зазначили у своєму запитанні, вони просто зачаровані тим, що вона опромінює. І як в той момент можна думати про наслідки, в той момент, ти вже далеко над землею, ти вже відчуваєш владу у своїх руках, і думаш про те, як тепер я багато можу зробити. Тож, чи хотіла б я бути володарем чогось? Хм, знаєте, я скажу ні, бо плата справді занадто дорога, але яка буде моя відповідь, коли її солодкий аромат постане і переді мною, цього я вже знати не можу.

View more

Всі ми щось собі уявляємо. А який вигляд має Ваша душа? А душі інших людей? І яка різниця між формою/кольором/запахом людських душ?

id102433304’s Profile Photobreath
Для мене, душа завжди була чимось загадковим, тож нехай, так залишається й надалі.

Next

Language: English