Хоч я і не кареглазая красавица, та після "один раз нормально поговорить" завжди більше питань, аніж відповідей. І все стає не на свої місця, а йде по пизді.

Можна одночасно сидіти в трусах на дивані і сходити з кумою на море 👍🏻
Не знаю, я надто довго з більшістю друзів лише онлайн, і кажучи дуже відверто, мене це влаштовує. Бо всі дратуючі моменти забуваються, і ми приділяємо увагу лише нам.

А якщо не мастурбувати на власні почуття і подивитися на ситуацію під іншим кутом - то "дякую за зекономлений час".

Маю кілька таких книг, які перечитую в певні моменти життя. І чомусь не від того, що вони мені надто сподобалися (хоч і це також). Темну вежу перечитувала 3 рази, коли мала довготривалий піздєц, і це був для мене ледь не єдиний світ, де мені добре. А коли геть гайки, то в хід шла Довга прогулянка.
Я більше по серіалах, які вже бачила 100 разів. Де все передбачувано, добре, з гумором і заспокоює. Коли хочеться чогось лайтового і для фону. Зараз для мене це Альф.

1. Казино
2. Коханець
3. Виставити все непотрібне барахло на OLX.

Потрібна якась певна мета. Коли чітко розумієш, нащо воно тобі - то й розвиваєшся. І енергію на це маєш.
Особисто в мене червона лінія завжди одна - вигорання. Я можу вигоріти як по роботі, так і в стосунках, ба навіть в своїх мріях. Це спустошує. Коли вкладаєшся у розвиток, а його нема.
В моїй уяві, збити зі шляху може якесь потрясіння. Хоча не впевнена, деякі люди після потрясінь кидають класну кар'єру і їдуть медитувати на Балі, чому б ні? Міняють вектор власного розвитку. А хтось від нєхуй дєлать починає бухати як чорт, або нюхати чи ще щось таке. Не можу відповісти на останнє питання, та думаю там має бути якась особиста драма.

Зазвичай, коли знаходиш людину занадто на себе схожу, починається лютий піздєц.

Намагаюся. Але останні півтора року це наче життя "понарошку", досить таки гарне життя, але тягне мене в "справжнє", тобто, додому.
Сьогодні слухала весь вечір нову українську музику, і бляха, прямо побачила своє майбутнє [якщо я повернуся в Київ]. Тобто, відмовившись від того, що маю зараз.
І це складно, цінувати в моменті те, що маєш. Я вже маю досвід переїзду з Німеччини до Польщі, про що пожалкувала вже через тиждень. Але щодо дому - то це кардинально інше. І я ненавиджу оце усе виважувати, що краще — цінувати те, що маєш, чи змінити все заради того, що можеш отримати.

Воно не дивно

Однією з моїх улюблених тем є пост-апокаліпсис. І якщо книг я прочитала більш ніж достатньо, то мені б хотілося побачити якусь годноту у кіно. Все чекаю на екранізацію Темної вежі (не те 💩 з Ідрісом Ельбою).
Нещодавно подивилася серіал Сотня, і на цю хвилину це найкраще, що я бачила на дану тематику. Але я б не сказала, що повністю задоволена, бо хочеться чогось більш реалістичного.
Можливо, треба більше виділяти часу на пасивний відпочинок та серіали 🤷🏼‍♀️