Зі святом маленька 💙
Дякую, сонце, тебе теж зі святом
Latest answers from Ana Mandaloriana
Чи цінуєш то ,що ти маєш?
Намагаюся. Але останні півтора року це наче життя "понарошку", досить таки гарне життя, але тягне мене в "справжнє", тобто, додому.
Сьогодні слухала весь вечір нову українську музику, і бляха, прямо побачила своє майбутнє [якщо я повернуся в Київ]. Тобто, відмовившись від того, що маю зараз.
І це складно, цінувати в моменті те, що маєш. Я вже маю досвід переїзду з Німеччини до Польщі, про що пожалкувала вже через тиждень. Але щодо дому - то це кардинально інше. І я ненавиджу оце усе виважувати, що краще — цінувати те, що маєш, чи змінити все заради того, що можеш отримати.
Сьогодні слухала весь вечір нову українську музику, і бляха, прямо побачила своє майбутнє [якщо я повернуся в Київ]. Тобто, відмовившись від того, що маю зараз.
І це складно, цінувати в моменті те, що маєш. Я вже маю досвід переїзду з Німеччини до Польщі, про що пожалкувала вже через тиждень. Але щодо дому - то це кардинально інше. І я ненавиджу оце усе виважувати, що краще — цінувати те, що маєш, чи змінити все заради того, що можеш отримати.
А знаєш…,ще одна річ, яка одразу в свідомості малює твій образ-це дощ 🌧
Воно не дивно
Яку тему чи ідею ви б хотіли побачити в кіно/кризі чи іншому творі, але з якихось причин не отримали бажане?
Однією з моїх улюблених тем є пост-апокаліпсис. І якщо книг я прочитала більш ніж достатньо, то мені б хотілося побачити якусь годноту у кіно. Все чекаю на екранізацію Темної вежі (не те 💩 з Ідрісом Ельбою).
Нещодавно подивилася серіал Сотня, і на цю хвилину це найкраще, що я бачила на дану тематику. Але я б не сказала, що повністю задоволена, бо хочеться чогось більш реалістичного.
Можливо, треба більше виділяти часу на пасивний відпочинок та серіали 🤷🏼♀️
Нещодавно подивилася серіал Сотня, і на цю хвилину це найкраще, що я бачила на дану тематику. Але я б не сказала, що повністю задоволена, бо хочеться чогось більш реалістичного.
Можливо, треба більше виділяти часу на пасивний відпочинок та серіали 🤷🏼♀️
ПД від Капелюшника: Як ти вважаєш, що робить людину людиною? Які життєві цінності ти найбільше цінуєш? Що ти можеш сказати про людей, які не мають цінностей?
Почну з останнього питання: людей без цінностей не існує. Навіть для обісцяного алкаша пляшка горілки - уже цінність.
Але мене піздєц шокувало відео у тіктоку, що виставила моя знайома з Маріуполя. Тобто, ця людина пережила пекло, скрушно розповідала про зруйноване життя і рідне місто, вважає себе патріоткою і всяке таке .. а потім показує ключі від квартири з ахуєнним ремонтом та дорогою технікою, яку отримала безкоштовно, з підписом "війна закінчилася". На логічне питання, невже оте все горе можна пробачити за бетонну коробку, відповідь - так. Нас кинули. І вас кинуть. А жити хочеться. І більше не треба нас звільняти.
Звучить майже як "я не продаюсь, но за деньги да".
Її батьки зараз у тому ж місті, що і я. І дід Льоня постійно плаче, і чомусь зациклився на Юлії Тимошенко. Я стороння людина, і мені боляче цю хуйню бачити, а як йому - не хочу й уявляти. От тобі і цінності.
То може людину людиною робить не тільки інстинкт виживання і адаптивність, а ще й може якісь принципи?
Бля, мені і досі цей контраст між драмтеатром і новобудовою в очах рябить.
Але мене піздєц шокувало відео у тіктоку, що виставила моя знайома з Маріуполя. Тобто, ця людина пережила пекло, скрушно розповідала про зруйноване життя і рідне місто, вважає себе патріоткою і всяке таке .. а потім показує ключі від квартири з ахуєнним ремонтом та дорогою технікою, яку отримала безкоштовно, з підписом "війна закінчилася". На логічне питання, невже оте все горе можна пробачити за бетонну коробку, відповідь - так. Нас кинули. І вас кинуть. А жити хочеться. І більше не треба нас звільняти.
Звучить майже як "я не продаюсь, но за деньги да".
Її батьки зараз у тому ж місті, що і я. І дід Льоня постійно плаче, і чомусь зациклився на Юлії Тимошенко. Я стороння людина, і мені боляче цю хуйню бачити, а як йому - не хочу й уявляти. От тобі і цінності.
То може людину людиною робить не тільки інстинкт виживання і адаптивність, а ще й може якісь принципи?
Бля, мені і досі цей контраст між драмтеатром і новобудовою в очах рябить.
Порадуй своїм фото)
Накидайте питань, скучно
Ох Кицька 🔥
Шо ти, як ти, мій Альф з планети Мельмак?..
ПД від Капелюшника: Безвихідь… Напевно, кожен з нас потрапляв у безвихідні ситуації. Як ти дієш у безвихідній ситуації? Що ти робиш, щоб не робити гірше в таких випадках? Як приймаєш правильні рішення? Який досвід ти маєш для себе після таких випадків?
Почну з останнього питання: єдиний висновок із цього досвіду - я цілком би без нього обійшлася і спокійнісінько б собі жила. Бо вибір між "хуйово" і "ще гірше" ніколи не буває правильним, і тобі потім жити з цим усе життя.
Спершу я завжди стараюся згладити гострі кути, але це ніколи не працює і доводиться робити напролом. Особливо коли з тебе вижали всі соки, і від тебе залишився лиш оголений нерв.
Приймати складні рішення і нести за них відповідальність - не одне і те ж. Оглядаючись назад, зрозуміла, що після безвиході мені простіше спалити всі мости і ніколи не ритися про те в пам'яті, щоб нічого не нагадувало, наче й не зі мною було.
У всіх є травматичний досвід, але знаю безліч людей, що прямо упиваються своїми стражданнями, і прокручують у голові все знов і знов. Я не кажу зараз про перший рік особистої трагедії, коли пекельно болить, а загалом про весь час.
____
Після 2-ох таких досвідів трохи ходила в терапію, бо не вивозила. Першого разу, зі скрипом, допомогло (та як зараз бачу, насправді ж кинуло в іншу крайність). Другого разу ледь не потрапила в німецьку психіатрію і втекла до Польщі 👍🏻 і ковтала по 9-12 пігулок на день, бо інакше не могла існувати у відносно адекватному стані.
________
Відчуваю полегшення лише через творчість та фантазію. Малюю. Багато сплю. Безцільно блукаю містом. Але це не панацея, а лише спосіб зайняти мізки чимось іншим на короткий час.
Спершу я завжди стараюся згладити гострі кути, але це ніколи не працює і доводиться робити напролом. Особливо коли з тебе вижали всі соки, і від тебе залишився лиш оголений нерв.
Приймати складні рішення і нести за них відповідальність - не одне і те ж. Оглядаючись назад, зрозуміла, що після безвиході мені простіше спалити всі мости і ніколи не ритися про те в пам'яті, щоб нічого не нагадувало, наче й не зі мною було.
У всіх є травматичний досвід, але знаю безліч людей, що прямо упиваються своїми стражданнями, і прокручують у голові все знов і знов. Я не кажу зараз про перший рік особистої трагедії, коли пекельно болить, а загалом про весь час.
____
Після 2-ох таких досвідів трохи ходила в терапію, бо не вивозила. Першого разу, зі скрипом, допомогло (та як зараз бачу, насправді ж кинуло в іншу крайність). Другого разу ледь не потрапила в німецьку психіатрію і втекла до Польщі 👍🏻 і ковтала по 9-12 пігулок на день, бо інакше не могла існувати у відносно адекватному стані.
________
Відчуваю полегшення лише через творчість та фантазію. Малюю. Багато сплю. Безцільно блукаю містом. Але це не панацея, а лише спосіб зайняти мізки чимось іншим на короткий час.
+ 2 💬 messages
read all
Фото фігури
Селфі
ПД від Капелюшника: Маючи можливість зробити щось божевільне, що ти зробиш? Поясни свій вибір. З якою метою ти це робитимеш?
Хмм.. цікаве питання. Я вже стільки божевільностей натворила, що зараз вже навряд чи погоджуся на подібний екстрим. Комусь і татуху набити - уже божевілля 😅
Пригадалося, як у 2012 я та двоє моїх друзів святкували др третього корєша у мене дома, але чомусь без іменинника . Нам захотілося на дискотеку в Гідропарк, ми туди не доїхали, бо по дорозі нам трапилася шаурма і проїзд на Одесу. Не складно здогадатися, у який гідропарк ми врешті попали. Коротше, було у нас 200 грн на трьох, одна мобілка і хвилина слави по телевізору, бо саме тоді був кінофестиваль, і нас показали в передачі "Неймовірна правда про зірок" 🌚🌚🌚
А з останнього - це рік тому переїхала жити до кента, з яким була знайома аж 2 тижні. І це все іще краще, ніж жити разом з моєю ріднею, так що ризик виправдав себе.
Пригадалося, як у 2012 я та двоє моїх друзів святкували др третього корєша у мене дома, але чомусь без іменинника . Нам захотілося на дискотеку в Гідропарк, ми туди не доїхали, бо по дорозі нам трапилася шаурма і проїзд на Одесу. Не складно здогадатися, у який гідропарк ми врешті попали. Коротше, було у нас 200 грн на трьох, одна мобілка і хвилина слави по телевізору, бо саме тоді був кінофестиваль, і нас показали в передачі "Неймовірна правда про зірок" 🌚🌚🌚
А з останнього - це рік тому переїхала жити до кента, з яким була знайома аж 2 тижні. І це все іще краще, ніж жити разом з моєю ріднею, так що ризик виправдав себе.