Колись були і жили, жили і були. У школі, ті і в інституті. Хоча в другому я мав змогу їздити до дому, але всеж це були б гроші нормальні, а по-друге, деякі заняття, іноді, тривали до восьмої, або і дев'ятої вечора, тож це було б проблематично. Отже. Згадаю краще за школу. Жив в гуртожитку, багато цікавих думок там приходило. Юність всеж таки. Часто з навколишніми був у напружених стосунках, бо певно був більшим митцем ніж вони всі, мається на увазі світогляд і певні речі, які багато хто лиш зараз усвідомив. Звідки я на той момент цього набрався був, час незнаю. Хай і порівняно умовно і фрагментами. Але були моменти відлиги у ціх всіх взаємодіях. І це хай туманно, але приємно запам'яталось. Як ось гулянка зимнім вечером у сніжки біля гуртожитка. Щось подібне було і в інституті. Чи у травні гуляти під ливнем, а потім пити чай гарячий у кімнаті і молитись щоб не захворів. Чи грати в колі у волейбол чи як воно називалось. Щодо булінгу, і такого іншого, вистачало цього. І тут добре, що я був фізично не слабкий, тому все обходилося моральними напругами. Ну майже. А в іншому випадку було б дуже кепсько. Все могло би бути доволі класно, якщо б всі прагнули хоч трішки розуміти один одного. Але то не для наших людей і не цей період часу. За собою я усвідомлюю певну вину, що міг якось бути і порозумніше. Але і цікаво, чи усвідомлюють всі ті хто траплявся на моєму шляху. Щось мені підказує, що ні. Ну то хай. Приємно бути попереду у мисленні і баченні навколишніх процесів щей у цьому ракурсі. Специфічно звучить. Але ліпше чим просто я б звинувачував всіх, а себе ні. Гадаю, така кінцівка значно цікавіше. І радує що я не зкакально-чтокальнився, як вони всі. Хоть тиск щодо цього був немалий. Дякую за увагу)
=19.06.24=

View more