Ой, да. Продралась через первые десять страниц. Можно смело тащить на цитаты. Оставлю здесь — пусть посмеются добрые люди, если, конечно, знают украинский.
Ти був самотній, як сто вовків
щоб відректись успадкованої землі, став радісним, як жеребець
став мисливцем, рибалкою, димом вітчизни, одним з невідомих графітових стрижнів
крім гаманців і гінеталій їх ніщо не печалило
бандил, стукачил, державних мочил, ударних комуноманьячил
естетсвуючі банкірила, … народолюбствуючі політикала, … володарі телеморгів, … бритоголові, з бичошияками благодюги
перезнавці й гавканалітики, і найзапальніші футудристи
співкамерники по сучалізмові
в знелюдненій зникраїні
шляхом політекономічних хрюформ
марою і привидом пройшлись по Євгробі
з корольлірівською прямотою
шаркітливою ходою капканених медведів
наш рідний сучасний нелюд вимагає прав на канонізацію своїх мерзот
на початку світу, в добу романтичних рептилій
владорозум пекельнить їх! і, велетенськіший велета, самоосліп триває
Цнотлива маркесівська самотність, блукаючи в хащах кровозмішань
з нецілованої долоні світ плесне кислоту розчарувань
спраглий відвертості, а натомість напоєний сукровицею досвіду
в матеріалістичному несвіті порох матерії і прах зоднаковінь підкинули матеріальну, далі нікуди, розплату
Пересічний громадянин, заклопотаний певною кількістю калорій, давно вже став часткою антисвіту
жде здогаду про себе з родинних почуттів
каторжанив на лісорозробках прози по шістнадцять годин на добу
слідом за собачатами захльобувалась і ваша сміливість
очки так хутко-хутко пострибують буцім нулі в машинках для ліку грошей
довга дорога до антисвіту скоротиться, обігнавши світло з його черепашим бігом
мисткинь, які народились позбавлені цноти, а потім всеньке життя відвертим бісерним стилем горювали над втратою дівочості
твої торби напиналися б вітром і в умовах гравітаційного вакууму піднімали б тебе незгірше вітрил
чорнилом спогадів на лейкемії тривожних, чистих і виплаканих днів
але присутність розуміння … закрадалась поміж невічні радощі телездебіленої юрби виттям з четвертого антириму
з кощеївським скнарством збирає знання на вістрі інтернетної голки
коники пообік залізниці сюрчать вічно поспішаючим пульсом пасажирів
коли в дощ буде зранку корові що покласти
на стіни спершу бризкне одсвіт розжарених ламп
такий (патрон) вже перековбасить вовка
комбайн підкотить до людських городів
View more