Хто мене знає, то відповів би за мене,що не уявляю без сцени, оплесків глядачів і яскравих вражень... Але вчора ,насолоджуючись ніжним заходом сонця, я пересвідчилась, що найцінніше в моєму житті - моіі рідні* Ніщо на світі не замінить наймиліших обіймів мами і світлоіі посмішки "світленькоіі" сестрички :*
Я часто задаю собі таке питання, адже помітила дивну, трішки неприємну тенденцію : чим більше я допомагаю людям - тим частіше розчаровуюсь в них ( але не у всіх)... Дивно, правда ж? Має ж бути все не так! Добро не ціниться. Але що тоді? Стати, як каже моя подруга, " цинічною тварюкою"?! Роби добро, але не чекай подяки! Воно повернеться тобі якимсь новим прекрасним знайомствов, але ж грошовою знахідкою.... Ну чимось хорошим це точно :)
По ставленню людини до тебе. Але чомусь в нинішній час люди соромляться казати про своіі почуття... Можливо, це бажання не стати " розбитою вазою". Якщо подобається людина - скажи іій про це! Результат : 1. Тобі стане легше. 2. Ти не будеш будувати марних мрій.
Сьогодні 8 березня - день, коли чоловіки ЗГАДУЮТЬ,що жінками потрібно говорити приємні слова, дарувати квіти і смачні подарунки... Так,так! саме "згадують". Тому,чоловіки, не будьте егоіістами і частіше даруйте нам тепло !
Як ти думаєш, якби кожному українцеві рік назад приснилися б наслідки Євромайдану та подальших подій, чи стали б вони проти тодішнього режиму, знаючи скільки буде втрат і трагічних подій?
Час назад не повернути... Я розумію кожного, адже всі ми втомились від постійних безкінечних смертей хороших,насправді хороших людей,яких вже ніколи не побачимо...Вже просто вичерпались всі сльози... Але ті подіі,що зараз відбуваються, як-не-як вплинули на нас. Погодьтесь, кожен почав цінувати час, почав жити кожною хвилинкою, дарувати теплу любов своіім рідним... Ми стали краще розуміти один одного...А головне, ми відчули,що ми - сильна нація, яка гідна бути на високому рівні! Я впевнена,що попереду нас чекає все найкраще! Наберіться терпіння! Слава Украііні!!!