мене дуже втішає той факт, що НАРЕШТІ я нормально висипаюсь. я встаю зранку з задоволенням, радістю і я повна енергії й запланованих звершень.
я зовсім не "вмираю" зранку, не прагнучи й одну повіку підійняти.
я не бігаю в шаленстві, щоб встигнути за 15 хв. зібратись до першої пари і при цьому купу речей забути зробити і таку ж купу речей забутись вдома, вийти з кімнати голодною, щоб потім спокушатись на той злощасний "школярик".
саме ранок робить мій день. якщо ранок хороший -день по інерції теж здебільшого мусить видатись крутезним.
мій ранок останнім часом якраз можна охарактеризувати, як хороший, так як мене не підіймає мелодія будильника, - я підіймаю себе сама ще до його гучних потуг.
я встигаю поснідати не чимось крижаним з лотка, що у холодильнику, а навіть паруючою смачною і корисною їжею. сьогодні, до прикладу, я навіть мала час потримати в руках щастя: я насолоджувалась моєю обожнюваною ранковою кавою зранку.
я нормально зібралась, привела себе у порядок і нормально нафарбувала губи для настрою.
.
АЛЕ мене зовсім НЕ втішає той факт, що [!святийвасиль!] скоро переводять стрілку годинника.
ну для чого, люди, скажіть мені? ну для чого знущатись над власними громадянами? навіщо ця вся "канєтєль"?
я ж тільки звикла, я ж тільки почала насолоджуватись ранками, я помічаю сонце на небі й пташок на дереві, я задоволена власною успішністю і тією красоткою з червоними вустами у дзеркалі, мене все тішить і веселить, я ледве стримую себе, щоб бува не не підстрибнути й не полетіти на шляху до навчального корпусу.
І я абсолютно впевнена у тому, що стрес незабаром у нашій країні -явище невідворотнє, а особливо для тих, хто, на відміну від мене, й досі не зумів навчитися підіймаєтись з постелі не важко й не болісно.
на мою скромну, нехай навіть й необізнану, думку, психічне здоров'я і емоційний стан населення є куди важливішим від "економії електроенергії".

View more

та за останніх два місяці "домашніх канікул" на мене так впливає реклама, що починає сіпатись око, передьоргується щелепа і вже розвинувся рефлекс тікати куди-подалі (у свою кімнату), коли я чую крізь відчинені двері пронизливий звук дідового телебачення з такими словами: "в домі має бути друг, буль-буль.." бля...ха -муха, вдома має бути кава, а не "друг".
.
або цей вопль неврівноваженої жіночки, яка противно так верещить своїм противним голосом "риназолііііін"
і ця соплива дівчинка, яка постійно промовляє, що її носик (в с т а в н е с л о в о) знову дихає.
Складається таке враження, що вся наша країна потонула в тоннах сопель і у всіх дітей обов'язково носик не дихає і їм просто необхідно (щоб вижити, звісно) користуватись риназоліном....
піколакс, дуфалак, лазолван, но-шпа, реклама бабусі в капцях і Т2....і продовжувати можна вічність.
.

---

не говорячи уже про мою улюблену, неймовірно захопливу і, що саме головне, оригінальну (жаль, що дуже коротку) передачу привітань, що на горизонті йде (в с т а в н е с л о в о) КОЖНОГО, люди, дня. І цей мускулистий і безмежно сексуальний Олежка Винник через кожних дві пісні.. Яка харизма, який голос, який погляд, а волосся...
.
в загальному, мене дуже надихає оригінальність сюжетів української реклами. Я дико захоплююсь рекламною продукцією, так як її можна величати цілим мистецтвом.
так, ми це вміємо робити, цього не відбереш.

View more

інколи здається, що так, -хотіла б повернутись в певні приємні й потішні моменти.
Але ці секунди "здається" минають настільки швидко, що не встигають і затриматись, як з успіхом випаровуються.
.
я є сьогодні, я є вже і зараз.
.
а шкодувати або ностальгувати за минулим -справа пенсіонерів.
хоча я б не хотіла стати коли-небудь таким пенсіонером скільки б не показувала дата народження у моєму паспорті.
маю виправдання для своїх слів:
потрібно жити сьогоденням, потрібно творити, радіти, чудити, знаходити драйв, енергію, щастя, сміх, визначні події, пригоди,які закарбовуватимуться в пам'ять уже сьогодні. припасатимуться у пам'яті і фотографіях "на потім"немов у комору доброго господаря. колись, як то говориться, знадобиться.
.
якщо говорити про повернення самого минулого у теперішнє -також однозначно -ні!
я вже не та, що колись і своїм змінам завдячую безлічі людям, хорошим фільмам і неймовірним книгам, які змусили рухатись далі і прагнути, хоча й невисоких, але все-таки, висот.
я дуже щаслива, що доля подарувала для мене цих людей, з якими я стала безсумнівно кращою.
все
.

View more

всесвітня мегаправдива закономірність, яка виконується просто у 150%:
тільки-но як ти смієш комусь-десь (можливо, навіть на секунди дві-три) зронити з вуст яке слівце стосовно себе або наважитись вихвалятися чимось навіть незначним, або просто говорити про себе без ніяких лівих думок в сторону, наприклад, як в тебе зазвичай буває або як ти зазвичай з чимось справляєшся, або які у тебе плани, то все(!!) - обов'язковим порядком все станеться протилежно від твоїх гучних або не дуже слів. Обов'язково все буде НАВ_ПА_КИ, як би тобі цього не бажалось і яким би самовпевненим ти не був.
Ця доля, ніби навмисне, демонструє нам свою непередбачувану натуру і показує тим нашу нікчемність перед нею, стирає будь-яку самовпевненість і гординю з тебе.
.
от недавно у групі була дискусія і я била себе в груди і усім говорила, що мені досить 4 години сну вночі, щоб зранку почувати себе досить нормально і пристойно...
а сьогодні вот я зі всією, притаманною мені, серйозністю заснула на першій парі.
і саме цікаве, що пів на третю ночі - це ніяк не показник. абсолютно ніяк, так як траплялось стуляти очі і в четвертій, і в п'ятій... траплялось і в шостій, але це, скоріше, виняток був.. перший курс і все таке: молоді ще, зелені, наївні...

View more