۩ Ylia B.۩

А ви прочитайте, і вдумайтесь!
***
Все йшла,не оминаючи калюжі,
А дощ так лив,неначебто з відра.
Вже зовсім змокла.Та нехай...Байдуже...
Одна...Одна...На цілий світ одна.
Все йшла.Не помічала перехожих,
А в сумці розривався телефон.
І так багато є на неї схожих,
Котрі б реальність обернули в сон.
А серце тьохкало тривожно й лунко,
В душі зчинявсь якийсь переворот.
І в скронях билась лиш єдина думка-
Аборт...Аборт...І скінчено...Аборт.
Яка відважна. Ти ж оскверниш душу,
Вселивши біль,який вже не зника,
А вбити Янгола сказати мушу
Не в кожного підніметься рука.
Ти вб"єш.Та Янголи не помирають,
Живуть на небі сотні тисяч літ.
Ще й нас,страшних убивць, оберігають
І цей такий жорстокий дивний світ.
Тоді здавалося,що впало небо,
Так плакала з дощами в унісон.
Ще не готова...Ні...Не так...Не треба...
Це сон...Нехай це буде тільки сон.
Тобі ж дано почати все спочатку,
Прожити ще одне таке життя.
І взята під опіку й Божу ласку,
Ти приведеш на світ своє дитя.
В сльозах заснула втомлена під ранок,
Поклавши руку ніжно на живіт.
І вже крізь сон їй чулось:"МАМО...МАМО...
Як хочу я побачити цей світ!
Як хочу я відчути твою ласку.
Ми віднайдем з тобою ще свій рай
І ти мені розкажеш на ніч казку.
МАМУСЕЧКО...Не треба...Не вбивай..."
Ранкове сонце стягувало ковдру,
Думки літали-білі журавлі.
"Я СТАНУ МАМОЮ!"-звучало гордо.
Два Янголи всміхалися вгорі.

View more