Дивлячись де сидіти. Погоджуюсь - якщо в аску, то не цікаво мовчки. А інакше, наодинці можна зануритись в свої цікаві думки та інтроспекцію загалом. Мені таке в кайф.
Що навчила і дала мені осінь? Фізично пережита, але в душі й досі якимось теплим осіннім повітрям спогадів віддає.
Осінь показала, що навіть велике щастя, красиві емоції можуть в мить стати пшиком; неймовірною оболонкою, переступивши яку, можна побачити згарище. Осінь дала, хоч і короткі, але уроки виходу із зони комфорту. Цілорічне, зокрема й восени, спілкування з людьми дає мені розвиток у розумінні психології людини ( такі речі можна називати хобі?! ) Коротше, майже нічого кардинально нового, моя власна сансара, яка повторюється із певним циклом, де тільки змінюються актори та сцена, а п'єса залишається одна і та ж.
Пережита осінь... Словосполучення, яке не несе в собі якийсь радісний контекст, вам так не здається? Та й сам аск для мене на кшталт затишної, зануреної в пітьму, кімнати, де світять приглушено лиш гірлянди. Де хочеться розповідати про щось нейтрально-негативне, те, що лежить припилено на душі, бо про щось радісне нам зазвичай вистачає людей, яким можна повідомити в житті про це.
Але не все так груснінько, як я описую, не хмурьтесь - то просто стиль написання у мене такий заклався. Все тіп-топ, навіть дуже. Або ж... у мене просто розвите до високого рівня самонавіювання (ну вот, знову починаю)
Всьо, обіймів всім! За вікном безвітряна погода і тільки й чути, як падає лапатий сніг.
И все же - я улыбаюсь. Я смеюсь.
#np The Offspring
View more
