Французький поет А.Дюма казав так: "Ревность признак любви!"
А ось,швейцарський психолог Макс Люшер - мав свою думку:
"Ревность — это не доказательство любви, это доказательство эгоистичной претензии на обладание."
Тобто тепер, ми зайшли в тупік....
Ми ревнуємо,бо любимо.Якщо це просто звичайні ревнощі,то наше тяжке почуття в тому,що ми починаємо придумувати неіснуючі сцени зрад,і наша "фезтезі" може багато чого нам накрутити,але цього не потрібно. Якщо ви не хочете,щоб ваша половинка втекла від вас через ваші ревнощі - припиніть це зараз!
Тепер подивімось з іншої сторони. Якщо задуматись над словами Дюми,то він в чомусь правий.Якщо любиш- тоді ревнуєш. Нам просто важко без нашої людини,ми хочемо бути поряд з ними все життя).
Немає сенсу в ревнощах. Якщо людина хоче тобі зрадити - ніхто та ніщо не стане йому на шляху;якщо ж ні,то ніхто та ні що не змусить його це зробити.
Ось така моя думка!