5 ранку, нас утюжать артою. Ковтаємо пилюку в підвалі. По рації інфа: 2- 300 та 1- 200. Чекаємо як арта переключається на сусідів та стихає. Вискакуємо на позицію. Важкий 300- осколки пробили шолом, відкрита черепно- мозкова. Другий- легкий. 200- не забираємо, немає як, арта починає місити посадку підбираючись до нас. Грузим поранених, все на автоматі по роками напрацьованій схемі. Дихання стабільне. Свідомість відсутня. Вискакуємо на точку передачі, по дорозі максимально стабілізувавши стан. Він в комі. Передаємо лікарям, оглядаю каску, в ній шматок мізків. По дорозі за 200 обговорюємо шанси пораненого. Вискакуємо на позицію. Тіло вже починає пахнути, зі спини вивалені всі нутрощі. Пакуємо в мішок. Вискакуємо в більш менш тил. Общукуємо, знаходимо документи, фотографуємо, підписуємо мішок. Передаємо евакобригаді. Летим на точку. П'ємо каву. Ліземо знову в підвал, арта їхня щоб вам повилазили бурульки на оках.
Це один з моїх днів, вище описане це ~2 години за день. Сни? Я бачу сни, трохи тривожні та метушливі, шукаю після них чи то рацію чи то рюкзак невідкладки. Інколи сниться дім, теплі сни, важко описати їх. Але так рідко що такі сни як свято.
View more