згадую мить, коли він поруч зі мною і в голові відразу з'являється його образ: чарівна посмішка, яка піднімає настрій в мить..краса з якою не зрівняються тисячі красот..легкість, яка притаманна вітру..погляд, який є освіжаючим дощем посеред нескінченної спеки. хтось скаже, що таких як він є багато і нічого незвичного в ньому немає, хай говорять, тільки не кожен може побачити глибину та щирість його душі. без нього світ був би інакшим, не барвистим, а сірим і похмурим з нескінченною суєтою. чи могла я колись подумати, що присутність однієї людини буде настільки важливою?звичайно, ні. все змінилось при нашій з ним зустрічі, світ немов перевернувся. оглядаючись назад, я незнаю як жила без нього.