у тебя все хорошо?
Дивно..але у МЕНЕ все добре..недобре у НАС..скільки триватиме війна?Скільки гинутимуть молоді хлопці?Чому ця тварь москальська досі за це не відповіла??
До сліз...
Не плач, кохана, чуєш, я живий. Не міг тобі
раніше подзвонити. То був страшний,
запеклий, довгий бій, Та ми не мали права
відступити. Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри
сльозу й нарешті посміхнися, А ще молись, за нас усіх молись. І матері від мене поклонися.
Цілуй дітей і батькові привіт, Скажи, його
«Кобзар» тепер в нагоді: Ми з хлопцями
завчили «Заповіт», Під обстрілом читаємо
відтоді. Пробач, ріденька, знову мушу йти. І не
питай, куди тепер рушаю. Мене чекають прокляті
світи, Коли вернусь я й сам уже не знаю. Вона
в сльозах стискає телефон, Пусті гудки, в
душі гроза лютує. Та він живий, то був
поганий сон, Її любов його, таки, рятує! А він
десь там, де небо у вогні. Боронить свою землю від навали. Він вже давно не лічить
ночі й дні, Він робить все, щоб ми війни не
знали!
До сліз...
Не плач, кохана, чуєш, я живий. Не міг тобі
раніше подзвонити. То був страшний,
запеклий, довгий бій, Та ми не мали права
відступити. Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри
сльозу й нарешті посміхнися, А ще молись, за нас усіх молись. І матері від мене поклонися.
Цілуй дітей і батькові привіт, Скажи, його
«Кобзар» тепер в нагоді: Ми з хлопцями
завчили «Заповіт», Під обстрілом читаємо
відтоді. Пробач, ріденька, знову мушу йти. І не
питай, куди тепер рушаю. Мене чекають прокляті
світи, Коли вернусь я й сам уже не знаю. Вона
в сльозах стискає телефон, Пусті гудки, в
душі гроза лютує. Та він живий, то був
поганий сон, Її любов його, таки, рятує! А він
десь там, де небо у вогні. Боронить свою землю від навали. Він вже давно не лічить
ночі й дні, Він робить все, щоб ми війни не
знали!