Виклади фото місця, де тобі подобається проводити час!
Мені просто капєц як прикро, що у холодну пору року на дачі поки що нема отоплення, бо в цій старій берлозі я б стирчала хоч щовихідних подалі від міста та метушні.
Чи пов’язана якась історія з фото у твоєму профілі? Яка саме?
Якось давно я видалила свій профіль на аску, а коли відновила через півроку, то не ставила ніяких фото. Хтось мені за це кинув заяву, шоб куточок не пустував - прохання було виконано, хулі. Таким чином ця чудова деформована морда з телеканалу "ВИД" вже не перший рік радіє око тим, хто сюди навідується, й поки що я не планую її звідси прибирати.
Чи є такі речі, якими ти з віком переймаєшся щораз менше? Які саме?
Ну, років у 14-15 після тренувань я летіла на всіх парах додому до 23:00, щоб мені не надавали по шиї. У 17, коли на День Нарождення перед гулянками маман сказала "ты это, береги честь", я зрозуміла, шо це таки зміни, хай їм грець. Що зараз? Зараз мені подякують, якщо о четвертій ранці я візьму слухавку та скажу, шо жива( хоча тепер бажання тікати кудись на ніч з хати далеко не таке гаряче); мені не треба ні від кого ховати запальнички в квартирі; мене не пошантажуєш грошима, бо в мене є й свої. Це все надає якогось спокою, звісно, проте на зміну старим дрібницям, як ці, прийшли питання куди серйозніші, і найсумніше те, що їх вже ставлять не батьки, а ти сам.
Питання підвисає вже 4 місяці, а відповідь назріла лише зараз. Взагалі, спочатку хотілось сказати, що нічого не хочеться повернути, бо це ахінея повна, проте все ж один випадок засів в голові, який я б не проти повернути на мить. Мені було чотирнадцять, і ми з Дашею випадково потрапили в одне поселення на морі в один той самий час, чим вирішили скористатись і не змарнувати його. Це був чудовий період, коли через дощі море не пускало пірнати, але можна було всю ніч, лежачи на камінні, спостерігати, як падають зірки, а на горизонті блимають вогні сухогрузів, гуляти по оживленному центру селища проміж усіляких кафе, сувенірних лавок та базарчиків, слухати, як неподалік грає на дискотеці Nothing else matters, та на покинутій площадці майже в горах грати в бадмінтон. А ще у нас був великий білий пес із чорними поросячими оченятами, з яким ми бігали та валяли дурня на заході сонця по пляжу. Але чомусь найбільше у мене "застряг" в пам'яті момент, коли ми вночі знайшли мужиків, у яких був класичний круглий батут з сіткою. За копійки нам дозволили сігати на ньому ледве не дві години, і ми були щасливі. На телефоні ще грали Blur - Song 2, зорі блимали над головою - тільки ми, батут та море. Хотілося тоді, щоб цей час тягнувся якомога довше.