Мені просто капєц як прикро, що у холодну пору року на дачі поки що нема отоплення, бо в цій старій берлозі я б стирчала хоч щовихідних подалі від міста та метушні.

Сьогодні був такий смішний день, що у мене вже третю годину грає Том Йорк.

"Якби можна було поїхати" - ну й ви тролі гнусні

Якось давно я видалила свій профіль на аску, а коли відновила через півроку, то не ставила ніяких фото. Хтось мені за це кинув заяву, шоб куточок не пустував - прохання було виконано, хулі.
Таким чином ця чудова деформована морда з телеканалу "ВИД" вже не перший рік радіє око тим, хто сюди навідується, й поки що я не планую її звідси прибирати.

Зажралась і абарзєла.

Людина з однаковим рівнем екстравертності та інтровертності.
Грубо кажучи, це коли тобі попередній тиждень впадлу вийти з хати, а наступний - зайти.

У вас то у вогонь, то у полум'я, а я от взагалі амбіверт.

Майбутнє мовчки йде назустріч.

Ну, років у 14-15 після тренувань я летіла на всіх парах додому до 23:00, щоб мені не надавали по шиї. У 17, коли на День Нарождення перед гулянками маман сказала "ты это, береги честь", я зрозуміла, шо це таки зміни, хай їм грець.
Що зараз? Зараз мені подякують, якщо о четвертій ранці я візьму слухавку та скажу, шо жива( хоча тепер бажання тікати кудись на ніч з хати далеко не таке гаряче); мені не треба ні від кого ховати запальнички в квартирі; мене не пошантажуєш грошима, бо в мене є й свої. Це все надає якогось спокою, звісно, проте на зміну старим дрібницям, як ці, прийшли питання куди серйозніші, і найсумніше те, що їх вже ставлять не батьки, а ти сам.

Красные пески, крутые горы и кратеры
Безумно красивые каналы рядом с экватором
Ничто не сравнится с тамошними закатами
На Марсе классно...