О чем сейчас ваши мысли?
Про те, як не йобнутись 🙃
❤️ Likes
show all
Latest answers from коліжанка
Прчему больше нет девушек которые согласны на рай в шалаше с любимым ?
як би це все гарно і романтично не звучало, але ці всі "шалаші", "дав Бог дитинку — дасть і на дитинку" і все подібне — то дурня. це питання не меркантильності чи чогось подібного, а здорового глузду.
Напиши, почитаю.)
Коли хлопець каже щось типу “ти особлива”, “ти - сенс мого життя”, “я не знаю, як раніше без тебе жив” і так далі. То нездорова риторика. Воно, може, і звучить мило, але згодом обов’язково призведе до “я без тебе не хочу жити, я щось із собою зроблю” і подібне. Максимально огидні такі чоловіки.
Коли у хлопця немає друзів. Коли весь його світ крутиться навколо дівчини, то це червоний прапорець. По-перше, ймовірно, людина не вміє вибудовувати комунікацію з людьми. По-друге, таке часто призводить до залежності від партнера. І перший, і другий варіанти мене взагалі не влаштовують.
Відсутність планів на життя. Немає бачення майбутнього, немає цілей. Живе одним днем. Мені потрібна впевненість і стабільність, ось ця вся легкість і певна інфантильність можлива у 18, але не у дорослому віці.
Стереотипне ставлення до жінки. Мовляв, жінка повинна те, те і те, а чоловік лише працює. Часи змінилися. Мені близька ідея партнерства, де обоє і працюють, і спільно ведуть побут, виховують дітей і тд.
Будь-якого виду залежності. Псувати собі життя, маючи таку людину поряд, я не збираюся. Змиритися з таким — максимально тупо, а рятувати когось в мене немає ресурсу і бажання.
Погано характеризує всіх колишніх. Та й дівчат загалом. Якщо у нього кожна колишня — дурепа, то для мене це червоний прапорець. Тобто він сам їх обирав, він з ними довго був у стосунках, а тепер всі вони погані, а він — золотий хлопчик, якого всі ображають? Хм. Всяке буває, інколи і справді бувають неадекватні колишні, але коли абсолютно всіх він погано так характеризує, то це все. Не у колишніх проблема, а в ньому.
Надмірні ревнощі. До друзів, до подруг, до рандомного чоловіка на вулиці. + сюди ж бажання якось ізолювати дівчину від усіх. Одразу на вихід.
Концентрація на негативі. Завжди все погано, всі погані, життя несправдливе і все в цьому роді. Зазвичай такі лише ниють, але не роблять нічого.
А на завершення — любитель емоційних гойдалок, маніпуляцій та ігор. Лікуватись треба, а не стосунки починати.
Коли у хлопця немає друзів. Коли весь його світ крутиться навколо дівчини, то це червоний прапорець. По-перше, ймовірно, людина не вміє вибудовувати комунікацію з людьми. По-друге, таке часто призводить до залежності від партнера. І перший, і другий варіанти мене взагалі не влаштовують.
Відсутність планів на життя. Немає бачення майбутнього, немає цілей. Живе одним днем. Мені потрібна впевненість і стабільність, ось ця вся легкість і певна інфантильність можлива у 18, але не у дорослому віці.
Стереотипне ставлення до жінки. Мовляв, жінка повинна те, те і те, а чоловік лише працює. Часи змінилися. Мені близька ідея партнерства, де обоє і працюють, і спільно ведуть побут, виховують дітей і тд.
Будь-якого виду залежності. Псувати собі життя, маючи таку людину поряд, я не збираюся. Змиритися з таким — максимально тупо, а рятувати когось в мене немає ресурсу і бажання.
Погано характеризує всіх колишніх. Та й дівчат загалом. Якщо у нього кожна колишня — дурепа, то для мене це червоний прапорець. Тобто він сам їх обирав, він з ними довго був у стосунках, а тепер всі вони погані, а він — золотий хлопчик, якого всі ображають? Хм. Всяке буває, інколи і справді бувають неадекватні колишні, але коли абсолютно всіх він погано так характеризує, то це все. Не у колишніх проблема, а в ньому.
Надмірні ревнощі. До друзів, до подруг, до рандомного чоловіка на вулиці. + сюди ж бажання якось ізолювати дівчину від усіх. Одразу на вихід.
Концентрація на негативі. Завжди все погано, всі погані, життя несправдливе і все в цьому роді. Зазвичай такі лише ниють, але не роблять нічого.
А на завершення — любитель емоційних гойдалок, маніпуляцій та ігор. Лікуватись треба, а не стосунки починати.
+ 1 💬 message
read all
Назовите красные флаги в протовоположном поле. С каким человеком точно не хотели бы строить отношения?
Якщо я напишу, то хтось з представників протилежної статі почне писати мені прокльони. Чи є сенс писати?
А раньше ведь так красиво писали про любовь в песнях? А сейчас что? Можете навести пример красивой современной песни про любовь??
Любов буває різною. Надто ліричний настрій, тому поділюсь тим, що декілька днів крутиться в голові і повертає у минуле:
Коли до орбіти подати рукою, просто будь зі мною.
Коли заростає наш дім травою, просто будь зі мною.
Коли світ летить наш під три чорти, буду там, де ти.
Якщо нам дано разом вижити, буду там, де ти.
Буду там...
The Hardkiss — Тільки там
Коли до орбіти подати рукою, просто будь зі мною.
Коли заростає наш дім травою, просто будь зі мною.
Коли світ летить наш під три чорти, буду там, де ти.
Якщо нам дано разом вижити, буду там, де ти.
Буду там...
The Hardkiss — Тільки там
Если глаза есть зеркалом души, то покажите свою душу. Прикрепите фото своих глаз.
~ Поддержка. Насколько она важна для вас? Что для вас является поддержкой? Умеете ли вы поддерживать людей? Каким образом? Умеете ли принимать поддержку? ~
Підтримка важлива і потрібна усім. Навіть тим, які кажуть, що їм це не потрібно.
Мене знають як людину, яка може подолати усі труднощі та самостійно впоратися з усім, бо має внутрішній стержень і силу. Воно-то так, але, знаєте, навіть найсильніші люди також втомлюються бути сильними і потребують підтримки.
Що для мене підтримка? Віра в мене. Щира віра у мене та мої сили. Правильні щирі слова. Обійми та мовчання. Іноді просто варто мене вислухати та пригорнути до себе. Найчастіше мені не потрібна допомога, бо я з усім все-таки впораюсь сама, але мені важливе розуміння, що у мене вірять. Якось так.
Підтримують мене лише найближчі, тому я вмію приймати підтримку. І дуже ціную, коли люди хочуть мене підтримати у ситуаціях, коли я вже не вивожу. От як зараз 🥲
Чи вмію я підтримувати інших? Мені здається, що ні, але близькі впевнено кажуть, що так. Я і за психолога можу бути, і за людину, яка підніме настрій, і за того, хто організує спонтанну подорож, щоб розвіятись, і просто можу стати людиною, яка просто візьме і якимось чином вирішить проблему. Все залежить від рівня близькості. Але головне у цьому всьому — то не погубити себе. Неможливо допомогти комусь, якщо сам розвалюєшся.
Мене знають як людину, яка може подолати усі труднощі та самостійно впоратися з усім, бо має внутрішній стержень і силу. Воно-то так, але, знаєте, навіть найсильніші люди також втомлюються бути сильними і потребують підтримки.
Що для мене підтримка? Віра в мене. Щира віра у мене та мої сили. Правильні щирі слова. Обійми та мовчання. Іноді просто варто мене вислухати та пригорнути до себе. Найчастіше мені не потрібна допомога, бо я з усім все-таки впораюсь сама, але мені важливе розуміння, що у мене вірять. Якось так.
Підтримують мене лише найближчі, тому я вмію приймати підтримку. І дуже ціную, коли люди хочуть мене підтримати у ситуаціях, коли я вже не вивожу. От як зараз 🥲
Чи вмію я підтримувати інших? Мені здається, що ні, але близькі впевнено кажуть, що так. Я і за психолога можу бути, і за людину, яка підніме настрій, і за того, хто організує спонтанну подорож, щоб розвіятись, і просто можу стати людиною, яка просто візьме і якимось чином вирішить проблему. Все залежить від рівня близькості. Але головне у цьому всьому — то не погубити себе. Неможливо допомогти комусь, якщо сам розвалюєшся.
~ Насколько быстро вы привыкаете к людям и открываетесь им? ~
Залежить від людини і від того, як я почуваюся поряд з цією людиною. Буває, що з перших днів знайомства максимально комфортно, тому хочеться відкриватися, а буває, що між вами напруга, яка з часом лише наростає, тому про близькість говорити неможливо.
Пацанки или женственные девушки ?
Справжні. Ті, які кайфують від себе.
"Я сделал предложение своей жене на третий день знакомства, и всю жизнь жалел лишь о двух потерянных днях..."— Аль Пачино. Думаю это своего рода талант полюбить и вот так сразу понять, что это именно твой человек. С вами случалось такое? Для меня это своего рода подвиг. А для вас?
Такого не бувало. Я надто продумана і раціональна, якщо можна так сказати. Так, я емоційна і чуттєва, але рішення приймаю розумно і виважено. Щоб покохати людину, потрібен час. Немало часу. Кохання — то зріле почуття. А якщо говорити про пристрасть, то я і до неї підходжу з розумом. Не буває такого, що з першого погляду, розмови чи зустрічі людина западає мені в душу.
"Люди пишут, потому что никто не слушает". А как вы выражаете свои эмоции? Это разговор с близкими людьми или может быть вы вели когда-то дневник? Для чего вы ведёте аск, к примеру? Насколько важным для вас является выражение мыслей? Либо предпочитаете держать всё в себе?
Як я висловлюю свої емоції? По-різному. Не раз говорила собі, що не варто ділити емоції на позитивні та негативні, але все ще схильна розподіляти їх.
Я люблю ділитися своїм щастям та радістю. Не обов'язково мені хочеться розповідати про конкретні радісні події, які відбулися чи щось подібне, ні. Мені подобається ділитися цим станом щастя. Хто б там що не казав, але щастя буває заразним. І якщо мені вдасться хоч трошки підняти людині настрій чи змусити її усміхнутися, то мені на душі стане тепліше. Якщо я подарувала комусь усмішку, то вже не прожила день даремно. У світі надто багато причин для поганого настрою, а я не хочу, щоб людей, яких я люблю і ціную, вони накривали.
У стані щастя я пишу мало. Мені хочеться саме говорити.
Інколи, коли я знаходжуся в максимально пригніченому стані, я не хочу спілкуватися ні з ким. Не хочу розповідати про свій стан, про причини, які йому передували. Я просто хочу мовчати. Слухати тишу і писати. Колись я писала вірші, згодом — прозу. Зараз просто пишу свої думки. Потік моїх думок не має художнього обрамлення, проте він дуже щирий. Коли цей потік думок написаний, то вже після цього я можу почати говорити. Є люди, які готові мене вислухати, за що я їм дуже вдячна, але переважно спочатку мені треба розібратися з усім самостійно.
Чому я тут? Це місце для думок у порожнечу. Я пишу, коли втомлююсь від людей і живого спілкування, тому не розраховую на зворотній зв'язок. Інколи, щоправда, він буває. Часом цей зворотній зв'язок переростає у знайомства та щось більше. Я ні на що першочергово не розраховую, але життя — штука цікава. Всюди можна знайти людей, які будуть тебе чути, та тих, яких захочеться слухати тобі.
Я люблю ділитися своїм щастям та радістю. Не обов'язково мені хочеться розповідати про конкретні радісні події, які відбулися чи щось подібне, ні. Мені подобається ділитися цим станом щастя. Хто б там що не казав, але щастя буває заразним. І якщо мені вдасться хоч трошки підняти людині настрій чи змусити її усміхнутися, то мені на душі стане тепліше. Якщо я подарувала комусь усмішку, то вже не прожила день даремно. У світі надто багато причин для поганого настрою, а я не хочу, щоб людей, яких я люблю і ціную, вони накривали.
У стані щастя я пишу мало. Мені хочеться саме говорити.
Інколи, коли я знаходжуся в максимально пригніченому стані, я не хочу спілкуватися ні з ким. Не хочу розповідати про свій стан, про причини, які йому передували. Я просто хочу мовчати. Слухати тишу і писати. Колись я писала вірші, згодом — прозу. Зараз просто пишу свої думки. Потік моїх думок не має художнього обрамлення, проте він дуже щирий. Коли цей потік думок написаний, то вже після цього я можу почати говорити. Є люди, які готові мене вислухати, за що я їм дуже вдячна, але переважно спочатку мені треба розібратися з усім самостійно.
Чому я тут? Це місце для думок у порожнечу. Я пишу, коли втомлююсь від людей і живого спілкування, тому не розраховую на зворотній зв'язок. Інколи, щоправда, він буває. Часом цей зворотній зв'язок переростає у знайомства та щось більше. Я ні на що першочергово не розраховую, але життя — штука цікава. Всюди можна знайти людей, які будуть тебе чути, та тих, яких захочеться слухати тобі.
