світло – це чудово. надихає, дарує затишок та турбується. тільки не кожен вартий того, щоб його торкнутися. бажаючи загарбати це сяйво собі – вони топтатимуть, будуть знецінювати й насміхатися – самі так не сяють.
бути світлом – гідно, сміливо та красиво. але не завжди варто розганяти темряву, щоб його побачили. навколо повно гризунів, що відразу кинуться на вогонь, жадаючи тепла, котрого не мають.
сяй, але май сміливість стати дияволом, щоб зберегти своє полум'я. іноді безпечніше бути далеким маяком, ніж зігріваючим вогнем. а деяких треба обпекти так, щоб більше не тягнулися брехливими руками.
чи завжди варто шукати світло в темряві? так. тільки не кожен гідний того, щоб його знайти. але кожен гідний того, щоб ним стати.
люди неймовірні, захоплюючі, стримані, сильні, емоційні, щирі. і вони ж жахливі, огидні до мурах від брудних дотиків. звертаючи увагу на перше речення абзацу – не забувай і про ймовірність наступного. саме тому світло не відділяється від темряви. саме завдяки їй світло з зубами.
світло можна не ховати. але воно народжується в темряві, з якою сплітається міцніше, ніж вітер з вогнем. та як хочеш сяяти – сяй, але засліпи тих, хто бажав забрати це в тебе.