У мене буває так, що я взагалі випадаю з реальності й не можу два слова зв'язати. І це нестерпно, бо в такі моменти я починаю вважати себе дегенератом, у якого час від часу настають моменти просвітлення, а не навпаки.

Я не люблю тунець.
Та й лосось теж не те, щоб найсмачніша риба, але все ж цей варіант більш канонічний. Принаймні, в моєму уявленні.

Аби не по перепісьці.

Я можу випити кави і плюнути в стаканчик, поки післясмак ще залишився, але куди тобі це занести?

Тю. Воно для мене вже через два-три тижні стає беззмістовним і непотрібним, сто років то ще ого-го

Зверненням за спеціалізованою допомогою або шнурком і милом. Я вирішила не затягувати, тому обрала перше. 👌

Переставляю будильник на крайній час, коли "ну точно треба встати, бо інакше буде гайка" і (не)спокійно додивляюсь сни

Ні, не важко.
Я досить тривожна людинка, тому впродовж соціальної взаємодії часто почуваюся, ніби щось зробила не так і задаюсь питанням: "прорахувався, але де?"
А чіткий та адекватний фідбек дають можливість зрозуміти свою помилку і надалі так не робити. Та й навіть над неадекватними накидками варто пороздумувати, бо щось зі сказаного абсолютно випадково може виявитись правдою.

Не бачила таких *загадково підкручує вуса пальчиком*

@змінюєш прописку
@їдеш відпочивати в Одесу
PROFIT