🤟🏻
Все частіше порівнюю людей із дверима.
Знайомишся з кимось і бачиш симпатичні дверцята з мідним номерком у візерунках. Відчиниш, а за ними крихітна кімната три на два. Поговорив із людиною п'ять хвилин і відчуваєш, як тісно з нею поруч, як нудно серед поличок із квітковими горщиками та плюшевих ведмедів. А буває навпаки – відчиниш обшарпані двері, а там всесвіт: комети, планети, Чумацький Шлях… Але таких мало. Зазвичай за дверима або коридор - вузький і довгий, або стіна.
Скільки в неї не стукай - нічого, окрім глухої цегляної кладки, не побачиш.
©Любов Романова, «Люди дахів»
Date:18.02.24
Time:13:12
Знайомишся з кимось і бачиш симпатичні дверцята з мідним номерком у візерунках. Відчиниш, а за ними крихітна кімната три на два. Поговорив із людиною п'ять хвилин і відчуваєш, як тісно з нею поруч, як нудно серед поличок із квітковими горщиками та плюшевих ведмедів. А буває навпаки – відчиниш обшарпані двері, а там всесвіт: комети, планети, Чумацький Шлях… Але таких мало. Зазвичай за дверима або коридор - вузький і довгий, або стіна.
Скільки в неї не стукай - нічого, окрім глухої цегляної кладки, не побачиш.
©Любов Романова, «Люди дахів»
Date:18.02.24
Time:13:12