Нє. От без месенджерів мені б стало вже сумно, їм би мені хотілося зручну та зрозумілу альтернативу, а соцмережі... Колись сторінка ВК та тамдешній функціонал поєднували майже все, що мене цікавило стосовно комунікації та транслювання якихось своїх настроїв, але, зараз... Чи то часи змінилися, чи я просто більше не маю в цьому потреби? Щось таке. Стрічки з контентом — залипально та комфортно, проте, не така і велика втрата, як їх не раптово не стане. До того ж, соціальні мережі на те і соціальні, що головне в них — це люди, з якими хотілося мати контакт, так би мовити.

---

Зараз це вже не настільки актуально, як ті ж 10 років тому.

---

І сторінки мої теж вже давно не існують.

---

А аск прикольнув тим, що це не те, щоб "мережа".

---

...Ну а з мінусів відсутності соц.мереж, авжеж, є об'єктивний: як захотілося або за потребою, пошук людей, наприклад, за інтересами, одразу стає складнішим. Тому, імхо, в сьогоднішньому часі вся ця тема про "життя без інтернету" тільки зверхньо простенька і зрозуміла. Все ж, представники людства вже досить тривало інтегрують частини свого житя у віртуальний простір, і, мені здається, відірватися від цього в середньому по планеті буде складніше, ніж більшість наразі уявляє.

---

•••

View more

Подумалося, що питання у мінімум двох контекстах можна розглядати.

---

Наприклад... Буває, що людина, постійно повторючи розповідь однієї і тієї ж самої історії, потроху починає насичати її деякими деталями, барвистими подробицями... реальними чи ні. Вона вже сама не знає, бо вона тепер _пам'ятає_це _саме_так_. Таким чином, вона не то, щоб у брехню увіровала, там взагалі якась підміна фактів у свідомості стається... І це не ок ситуація, якщо розбиратися. І, якщо відкритисть до інформації та рефлексія дещо заіржавіли, то і вилізти з цього буде складно, на мій погляд.
А мотивами створення того нового "наративу" може бути що завгодно, хоч життєве та приземлене, хоч якась муйня за примхою тарганів в голові.

---

Самонавіювання... Теж свого роду заміщення. Віра у свої власні міфи — палка на два кінці: з одного боку це класна підпірка може бути, щоб, навіть, якись ризики більш впевненно зустрічати, з іншого ж... Привіт, відмова від критичного мислення та, у термінальному випадку, самоконтроля. Теж таке собі зайняття, як запустив.

---

Але мб найбільш характерним та розповсюдженим кейсом віри у брехню, класичним таким, є вивертання реалій таким чином, щоб вони могли відповідати особистим поняттям, потребам — знову ж таки, створювали, так би мовити, комфортний, безпечний наратив, формували бублика, де інформація, розцінена як ворожа, просто відкидається. Напевно, у цього когнітивного викривлення навіть є якась понтова назва.

---

Дякую за питання ✨

View more