Що змусило тебе плакати останнього разу? 🥺
Почала недавно дивитися серіал "Енн" або ж "Anne with an E". Уже проковтнула 1 сезон за 3 дні) Раніше дивувалася, як люди можуть так швидко дивитися серіали, але тепер я розумію, що це трапляється тоді, коли знаходиш "своє" 😊
Я не можу не плакати, коли його дивлюся. Якщо не від радості, якоїсь щемливої ситуації, так від горя і співчуття до героїв... Справді класний серіал. Як добре, що я згадала, як колись дивилась мультсеріал і була в захваті від нього 👍
Вчора ходила гуляти вночі... Вперше за довгі місяці. Йшов дрібний дощ, повітря було наповнене вологою, але моє серце хотіло віддатися нічному місту 😌 Не знаю, чому люди не розуміють, як можуть надихати такі прогулянки, голос міста, вогні, свіже зимове повітря... Мене розчулила вся ця ситуація, що аж не стрималась сльоза) Можливо, ще дещо вплинуло. Звісно, я не могла відпустити всі свої думки і йти з порожньою головою. Я думала, переживала і згадувала все, що в мене було, є і найбільше — чого нема і не буде, вірогідно...
Я не можу не плакати, коли його дивлюся. Якщо не від радості, якоїсь щемливої ситуації, так від горя і співчуття до героїв... Справді класний серіал. Як добре, що я згадала, як колись дивилась мультсеріал і була в захваті від нього 👍
Вчора ходила гуляти вночі... Вперше за довгі місяці. Йшов дрібний дощ, повітря було наповнене вологою, але моє серце хотіло віддатися нічному місту 😌 Не знаю, чому люди не розуміють, як можуть надихати такі прогулянки, голос міста, вогні, свіже зимове повітря... Мене розчулила вся ця ситуація, що аж не стрималась сльоза) Можливо, ще дещо вплинуло. Звісно, я не могла відпустити всі свої думки і йти з порожньою головою. Я думала, переживала і згадувала все, що в мене було, є і найбільше — чого нема і не буде, вірогідно...