Endless_Winters

Найчастіше зараз думаю про мовне питання. Загалом, це скоріш через те, що до цього року я взагалі про це не думала і не бачила ніякої проблеми і мені є, що обміркувати, а не через те, що я вважаю це найголовнішою проблемою і вона постійно в фокусі моєї уваги.
З дитинства я розмовляла суржиком в своєму невеликому містечку в області, потім переїхала в Харків і перейшла на російську. Українськомовних людей на сході я майже не зустрічала, в цілому, з ними проблем ніколи не було і кожен розмовляв на тій мові, на якій йому зручно, всім було взагалі на це начхати. Але на західній я завжди спілкувалася українською, мені виявлялося це правильним і взагалі було цікаво потренувати свою українську, вивчити декілька нових слів з діалекту.
Загалом, я б хотіла розмовляти українською на постійній основі, але це не відбувається в один момент, нам, людям, які звикли до російської, росли в цьому середовищі, мають російськомовне оточення треба більше часу - більше часу на розмовну практику, на поповнення словникового запасу, бо російською він значно більший, на формування звички, щоб на емоціях не переходити на російську, це також і робота з оточенням, яке вже звикло до тебе російськомовного або з тими, хто принципово проти українізації, це і психологічна робота, бо зі своїми знайомими мені дуже дивно спілкуватися українською і це відчуття теж треба перебороти.
Тому думаю про це багато, так. І про те, яким буде схід після війни, і про те, яку модель поведінки обрати - розмовляти виключно українською чи відповідати людині на тій мові, на якій вона звернулася, і про те, що з письмом у мене є проблеми і писати важко і ще багато, багато питань.

View more