Учора бабусі був рік, як вона померла. Моя мама до сих пір ніяк не може прийняти це, дуже сильно страждає, часто плаче, у депресії... Я не знаю, як їй допомогти. Вона віддалилася від мене, не хоче зі мною спілкуватися, я не знаю навіть через що. Не дзвонить, не пише, не цікавиться, як у мене справи і чи все ок. Мене це все бісить, я горда і теж не можу перша подзвонити. Набридло все ☹️ При тому з іншими родичами підтримує контакт. Ну камон?
Звісно, мамі найважче в цій ситуації, це зрозуміло. Її розбило на уламки найбільше, дядько та тітка ще тримаються, можливо, змирилися.

---

Брати теж мені не відповідають взагалі. Вже йде другий тиждень, як моє повідомлення так і не прочитали. Просто всі на всіх забили величезний 🔩🤡

---

Мені теж боляче, смерть близької людини не може не відбитися на моральному стані. Я з бабусею не була занадто близькою, дуже рідко її обіймала, проте завжди просила, щоб вона частіше до нас приїжджала, бо жила у сусідньому селі. Вона не хотіла, бо добиратися незручно та інші обставини. Я не була її улюбленою внучкою, і це мене теж постійно бісило. Я навіть на похорон не приїжджала, мені мама сказала не травмувати себе... Останній раз бабуся ходила в іншу кімнату розмовляти з моєю сестрою по телефону, щоб я не чула, про що. Це образливо було до болю. А скільки від нас всякого приховувала... Проте сам факт, що я більше ніколи не побачу бабусю та не приїду до неї в гості хоча б на тиждень просто розбиває моє серце вщент 💔😭 Я згадую її дім, той час, коли я в неї гостювала, і моє серце не плаче, а ридає. Вона мені сниться час від часу, проте образ якийсь нечіткий.

---

Я не знаю, що відчуваю. Багато всього. Настільки багато, що в мене немає вже місця для радості, любові, спокою і якихось позитивних емоцій. Не знаю, які можуть бути поради в даному випадку. Не знаю, як інші справляються з втратами, їх тааак багато... Мабуть, втрату просто треба пережити. На це піде дуже багато часу, але потім дійсно стане трішки легше. Важлива сильна підтримка в цей період.

View more