#тим

Кладу великий йух на неї.
Вона доречна лише тоді, коли про неї просять або має місце бути в професійних напрямах, де актуально вказати на промахи та помилки, щось порадити, підказати, направити.

---

Мені це щось нагадало, але тут не про критику, а скоріше про якусь особисту неприязнь чи шо.

---

В університеті я стикнулась з такою дурнею, коли тебе починають оцінювати/розгадувати на свій розсуд і, через відсутність такту та знань, будучи викладачем.

---

Методика викладання російської чи ще якась дурня, яку викладала в нас та бабєнь: в аудиторії з рота пар йде, я накинула на плечі кофту, обхопила себе руками, зігнулась в три погибелі і сиджу так, бо змерзла, в той час вона - "ви така закрита, відсторонились від всіх, закрились в собі, у вас захисна поза, агресивно-відштовхуюча - вам некомфортно з нами?".

---

Я хотіла послати її прямим текстом.

---

Перед тим ще чогось доїбалась ще на першій її парі.

---

Другий момент, пара у Киричок - чи то методика викладання літератури чи шось інше, але вона нам дала тест обрати фігуру яка ближче до душі, ну і всіх прокоментувала нормально, на пАзітівЄ, а для мене з трикутником була театральна траурна пауза, в якій мені повідомили, що я зла, агресивна, закрита, дика, колюча, груба і плюсів в цій фігурі 0.
Афігєнно, скажіть?

---

Тодішня подруга, яка прочитала пару сторінок якоїсь авторської книги з психології теж вєщала і піддакувала першій транді, шо "дадада, все вірно, ти ж не помічаєш, а в книжці все так і написано, ти ж не розумніша за автора, а от я читаю, я вобщє вкІнулась в психологію, це так інтєрєсно понімать, бачить насквозь людей, - от я тепер бачу, зчитую всіх" -🤦🤦🤦

---

Прочитати кілька сторінок якоїсь книги - ще не означає стати психологом. Як мінімум на нього треба вивчитись + постійно проходити до чорта різних курсів, обирати напрямок терапії в якому працювати - ну, бляяяя.

---

Так шо, коротше, мене чмирили за те, що мені подобаються трикутники, що я завжди мерзну і практично все життя тримаю руки і ноги схрещеними і мала подругу вискочку👌

View more

Welcome to my world

---

Те, що змушує нас задуматись, часто є неприйнятним з кількох причин:

---

Когнітивний дисонанс: Коли нова інформація суперечить нашим попереднім переконанням або знанням, ми відчуваємо дискомфорт. Це явище називається когнітивним дисонансом. Люди зазвичай прагнуть уникати цього дискомфорту, відкидаючи або ігноруючи інформацію, яка викликає сумніви або змушує переглянути власні переконання.

---

Соціальний тиск: Іноді думки або ідеї, що змушують нас задуматись, можуть бути непопулярними або суперечити загальноприйнятим нормам і цінностям суспільства. Прагнення уникнути негативної реакції з боку оточуючих змушує людей уникати таких ідей.

---

Емоційний стрес: Нові ідеї або інформація можуть викликати сильні емоції, такі як страх, тривогу або гнів. Це може бути пов'язано з тим, що вони ставлять під сумнів наше почуття безпеки або впевненості у світі.

---

Невизначеність: Людям важко приймати невизначеність і зміну. Те, що змушує нас задуматись, часто відкриває нові можливості або загрози, які важко передбачити або контролювати.

---

Інтелектуальні зусилля: Думати про складні питання вимагає значних інтелектуальних зусиль. Люди можуть уникати таких тем, оскільки це вимагає більше енергії та уваги, ніж прості та звичні питання.

---

Усі ці фактори разом сприяють тому, що люди іноді уникають або відкидають ідеї та інформацію, які змушують їх задуматись.
____________________________________________________
And that's the bottom line, cause Stone Cold said so

---

Thank you and Goodbye. I hope we meet again

---

Date: 19/07/24
Time: 18:33

View more

Знову почала читати лише наприкінці весни. Поділюся списком прочитаного.

---

Серед українських авторів:
• «За Перекопом є земля» А.Левкової. Це історія про Крим, яку мають прочитати усі українці, аби розуміти історичні передумови того, що відбувається зараз. Були моменти, коли сльози наверталися на очі. А також важливо те, що в цьому романі головна героїня проходить свій шлях самоусвідомлення та ідентифікації. Дуже раджу.

---

• «Я бачу, вас цікавить пітьма» І.Павлюка. Перечитувала для книжкового клубу зі своїми учнями. Тут вам і трилер, і детектив, і містика, і багато алюзій. Історія про людську байдужість, про вчинки людей та їх наслідки, про гріхи, про темряву та світло, які ведуть постійну боротьбу. Всі, кому раджу, дивуються, що українська література буває такою.

---

• «Спитайте Мієчку» Є.Кузнєцової. Дуже затишна історія про село, сім'ю та справжні людські цінності. Гарний варіант, щоб розвантажити голову.

---

• «Танці з кістками» А.Сем'янківа. Задумка цікава, але моментами дуже бридко. 5/10.

---

Серед зарубіжних книжок:

---

• «Мовчазна пацієнтка» А.Майклідіса. Хороший трилер, який тримає в напрузі, легко читається та має досить цікаву розв'язку. Буде цікаво і тим, хто цікавиться психологією/психіатрією.

---

• «Анатомія. Історія кохання» Д.Шварц. Единбург, 18 століття, лихоманка, викрадачі тіл, героїня, яка хоче стати хірургом, хоч повинна просто вийти заміж за віконта. Гарно написано, атмосферно, проте є моменти розтинів, тому не для всіх. Є друга частина, але я не читатиму, бо думаю, що вона все зіпсує.

---

• «Ведмеже місто» Ф.Бакмана. Зовсім не той Бакман, до якого я звикла, але роман вартий уваги. Історія про злочин, після якого кожен має обрати свій бік. А, і ще хокей. Багато хокею.

---

Символи закінчились, книжки — ні :) Діліться своїми, буде цікаво почитати)

View more

З ким люди тільки не заводять серйозні стосунки - навіть з сіамськими близнюками, навіть з близнючками, в якої дві голови й одне тіло на двох! (Як вони їбуться, якщо чоловік належить одній сестрі, а вагіна-то в них спільна? У них типу груповушка виходить чи шо?). Інше питання, наскільки це розумно і безпечно для тебе.

---

Для початку перевір, чи точно в людини роздвоєння особистості. Якщо людина сьогодні тобі каже, що вона Борис, а завтра - що вона Оксана, то це таки роздвоєння. (Увага! Якщо завтра воно з Бориса стало Неклолордом Єресіархом Кітріхом, то це просто виїбони). У такому разі... треба якось домовитися з обома особистостями, інакше це буде повний пиздець.
Якщо ж у людини просто різко змінюється поведінка і ставлення до тебе, то це в неї інші розлади або й узагалі не розлади, а проблема в самих стосунках. Наприклад:
1) Людина страждає на межовий розлад. Для неї характерно спочатку захопитися партнером, а потім переклинитися і почати його ненавидіти (наприклад, "слухай, не може бути в моєму житті все так добре, ти точно мене найобуєш! ах ти сука!"). А потім цикл повторюється... З таким можна мати стосунки тільки за умови, що він проходитиме психотерапію.
2) Людина - аб'юзер. Наприклад, нарцис, який влаштовує перед тобою гойдалки, щоб розвести тебе на увагу і відчути себе цінним. От усе добре, і тут він починає на тебе кричати за те, що ти не тим кольором очі нафарбувала. По суті, в душі він не злиться на тебе, просто спеціально відіграє цю драму, щоб вичавити з тебе емоції. З таким каші не звариш, бо такі кадри ще й терапію проходити не хочуть.
3) У ваших стосунках просто різко змінюється атмосфера, і людина відповідно реагує на неї; якби у стосунках було все спокійно - то й вона поводилася б стабільно. Наприклад:
а) Можливо, ти сама аб'юзиш людину, влаштовуючи їй гойдалки, і тому вона у відповідь перемикається з приязні на агресію. Іди до психотерапевта, а то ні з ким стосунки не заведеш.
б) Можливо, людина одночасно і любить тебе, і дуже ображена на тебе або невдоволена чимось у стосунках. Тому в цілому вона поводиться приязно, бо чесно хоче зберегти стосунки, але час від часу згадує, що ти їй у борщ насрала, і заводиться. Щоб усунути цю проблему, вичистіть гівно з борщу і не розраховуйте, що людина звикне до запаху.
в) Людина має про тебе недостатньо інформації і тупо не впевнена, як до тебе ставитися. У мене була така ситуація. От є, скажімо, дівка, яка у свій час підклала мені велику й негарну свиню, проявивши себе як нещиру маніпуляторку. За це я їй дала образливе прізвисько. У якийсь момент вона з'являється на радарі і нібито хоче зі мною миритися, і я відповідаю приязню... але тут мені вказують: "та вона ж знову розводить свої маніпуляції і хоче об тебе почесати ЧСВ!". Тому я продовжую допускати, що вона може й щира, але й далі називаю її образливим прізвиськом. Коли точно з'ясую, щира вона чи ні - зупинюся на одній із цих моделей поведінки. Вихід у такому випадку: чесно і відкрито говорити словами через рот.

View more

Гм, дивно. Ненависть - це все-таки сильне почуття, хоч і зі знаком "мінус". Тому тим, хто намагається закрити стосунки таким чином, треба це враховувати. Якщо пощастить, ти з великою ймовірністю щиро її зненавидиш, але все одно вона буде займати якесь місце у твоєму житті - хай навіть жупела. Так, це значно краще, ніж пиздостраждати, але на це будуть витрачатися деякі моральні ресурси, а щоб отримувати від цього задоволення - треба бути людиною специфічного складу характеру (наприклад, мною). А якщо не пощастить, ти просто будеш маскувати під ненависть свої пиздостраждання за цією особою. Роками.
Тому, перш ніж культивувати ненависть, варто задуматися: чи є людину за що зненавидіти? і чи вмієш ти сам щиро ненавидіти?
Тому подумай: а ти точно зараз щирий сам із собою? Адже, якщо ти згадуєш людину, то ти явно її не забув.

View more

Усього днів 3, з них перші два дні - це дні активної кровотечі, а останній - це вже воно йде на спад.
Як переживаю? Нормально, тому що дискомфорту я майже ніколи не відчуваю. Тільки в перший день незадовго до початку кровотечі з'являється тягнуче відчуття, але воно надто слабке, щоб на нього зважати. Це при тому, що я взагалі-то нетерпима до болю і дуже психую, коли в мене щось болить. Реально більш-менш помітний біль у мене був лише кілька разів у житті, і то від нього допомагало звичайне знеболювальне.
Тож мені пощастило - тим більше, що в мене, як виявилося, дійсно трохи підвищений рівень тестостерону. У тому й моє везіння, що трохи, бо я знаю кількох дівок, у яких він підвищений сильно, то в них місячні супроводжуються дуже сильним болем, від якого вони валяються пластом та/або збивають кулаки об стінку.

View more

ідеалізація того, хто по ту сторону екрану: хтось любить наділяти людей тими якостями, котрими вони не володіють, а надто тих, кого не бачили в реальних життєвих ситуаціях. от пише людина повідомлення без емодзі та з крапками і ти такий: який серйозний та таємничий, вауууу.
я звичайно що жартую, але суть зрозуміла думаю
неможливість в будь-який момент поговорити, доторкнутися, подивитись в очі: так, зараз простіше, бо ж є відеозв'язок, є пошта якою можна надсилати одне одному якісь подаруночки тощо, та і зустрітися можна. але-але. от знайомишся з людиною, класною, а вона в Зімбабве живе. а ти то в Україні.
очікування та сподівання: ми надто часто або не очікуємо взагалі нічого, або очікуємо аж надто багато. а тим паче від онлайн знайомств. і потім виходить те, що виходить з усіма наслідками та висновками, як-то кажуть.
та і всьо, думаю, все інше вже суто індивідуальне, і треба враховувати чи про стосунки мова йде чи просто спілкування / дружбу, що теж є важливим аспектом

View more

За таке - пробачила б. У людей буває голова по-різному влаштована; якась хуйня може мені здаватися незначною, а іншу людину сильно травмувати так, що вона в цей момент нездатна мислити раціонально. Тим більше що, раз людина на мене за щось образилася, то напевне я теж щось не так зробила, і мені теж треба попросити пробачення або як мінімум прояснити ситуацію?
Але практика показує, що частіше буває навпаки: в кущі ховається не ображена людина, а, навпаки, та, яка провинилася. Тобто буває по-всякому, звісно... але частіше ображена людина якраз намагається прояснити ситуацію і закрити гештальт (наприклад, щоб перед нею вибачилися). А той, хто її образив, ховається, бо йому соромно визнавати, що він накосячив, і він не хоче вибачатися. Якщо така людина вилізе з кущів, сподіваючись, що я вже охолола, і вона може зробити вигляд, що нічого не сталося, і їй все зійде з рук, - то я їй насцю в їбало.

View more

я цим страждаю, нажаль)

---

з адхд інколи забувається навіть рідним вчасно передзвонити, не те що вже комусь-там-хто-надважливого-значення-не-має. всі близькі, ще не-близькі і потенційно спілкувабельні люди завжди заздалегідь попереджені про цю мою хуйню з вічним браком сил на спілкування і повідомлення, і це насправді хороший спосіб відсіювання людей (за який мені часом стає прикро і соромно, та на даному етапі розвитку я їбу як з цим поратися). десь у блокнотах в мене лежить шмат тексту про те хто винен та що робити; з першим вдалося розібратися наполовину, з другим поки що застій. колись я створю-таки красивий блог щоб туди таке інформативне складати)

---

мене ігнорили теж, ага. частина мого оточення має ті ж складнощі що й я, тому, не дивлячись на те що спілкування може розтягуватися, а тривалість між повідомленнями складати дні (що заздалегідь обговорено), мені особисто так значно легше. на затримки не ображаюся (тим паче що я можу навіть забути про власне повідомлення, і про те що на нього хтось щось має відповісти), а от коли ігнор переходить у personal thing та у самій взаємодії інша особа всіляко відгороджується — ось це вже боляче, так.

View more

Ісус, засновник християнства, якось сказав: «Даром отримали — даром давайте» (Матвія 10:8). Безцінну біблійну звістку не можна ані продати, ані купити за гроші, вона має бути доступною для всіх.

---

Безліч відомих релігійних організацій побудовані так щоб заробляти на них гроші. А релігійні послуги зараз коштують просто дуже великі кошти такі як похорони, служби, молитви за упокій, навіть в церкву зараз без грошей не зайдеш давайте вже начистоту говорити 😅

---

Як християни у I сторіччі покривали витрати збору? Кожен жертвував таку суму, яку «постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Коринфян 9:7). Апостол Павло написав: «Ми проповідували вам добру новину... й разом з тим ніч і день працювали, щоб не обтяжувати жодного з вас великими витратами» (1 Фессалонікійців 2:9). Щоб виконувати своє служіння, Павло забезпечував себе, виготовляючи намети.

---

А як спожертвами у Свідків Єгови думаю багатьом цікаво. Свідки Єгови здебільшого збираються в скромних будівлях, що називаються Залами Царства. Як вони покривають свої витрати? Вони ніколи не пускають тацю для пожертв під час своїх зібрань і не розсилають листів з проханням про пожертви. Натомість кожен, хто має таке бажання , може в Залі Царства кинути гроші в скриньку для пожертв, а може і не кинути цього ніхто не контролює і не змушує робити.

---

Щодо конкуренції то ви як самі думаєте?

View more

Здрасте.

---

Ничего. Мать где-то все медали, кубки, грамоты, сертификаты, пояса хранит, а мне абсолютно на них плевать. Они не оправдали моих ожиданий и не стоили времени, труда, нервов, травм, пота, крови. Если они попадутся мне в руки, то не знаю....я рассматриваю 4 возможных сценария развития событий. Первый, если же я не перееду в Исландию, то я буду стараться купить участок с домом в лен.области, там в "ненужной" комнате я расставлю эти награды. Друзья с семьями на шашлыки будут приезжать, пусть детишкам своим показывают и мотивируют этими наградами. Если же вдруг, я решу завести семью, то сам буду детям эти награды показывать и рассказывать истории. Второй, есть один знакомый, который открыл фитнес-зал и в нём же преподает таэквон-до, отдам ему для интерьера и солидности (мамки мелких пипец, как на количество наград обращают внимание, отдавая своё чадо). Третье, кубки я найду во что превратить, а вот медали может для тира буду брать, когда в глушь на несколько дней выезжать будем. Четвёртое, эти награды ничего для меня не значат, вспоминать истории большинства из них мне не интересно и чувств ностальгии практически не испытываю...Я избавлюсь от них.

---

Прежде, чем начну рассказывать историю "За что меня лишили пояса" сообщу, что это было в июне 2000, мне было 6-7 лет. Меня тогда отправили в спортивный лагерь в Крыму. Я не хотел ехать, ибо второй такой выезд я не хотел переживать....особенно помня, как мой первый выезд проходил. На удивление, второй выезд оказался лучше....правда лишь вначале. Меня поселили в комнате с 5 парнями моей возрастной группы, а не с 16-летками.

---

Был у нас парнишка Тим (то ли Тимур, то ли Тимофеев), 10 лет, самый старший из нас и он был учеником-любимчиком того тренера, который тогда считался лучшим в СПб, одним из 5-х лучших по стране, был главным по лагерю (среди нас), был у*бком (он даже своих делил на любимчиков (талант или богатенький) и отребье, с которых только деньги сосал)....И вот мой др, я позвал всех, кроме Тима (стукачил тренеру). По нашему возвращению он сидел и ржал, как конь, мы не понимали почему и мы не понимали, что за запах, пока другой парнишка из сумки мокрую белую футболку с желтым пятном не достал. Этот Тим посмеяться решил и по-маленькому нагадил нам всем в сумки. Мы дождались, когда он уйдёт и вылили ему в сумку 2л воды. Придя и увидев свою сумку, он решил, что мы все в неё нагадили и побежал жаловаться. Чуть ли не сразу влетел тренер с двумя совершеннолетними своими учениками.....нас даже слушать не стали, нас просто они начали х*ярить и руками и ногами (был суд, были травмы (которые не лечили 5 дней), но весь лагерь был за тренера, точнее его ученики, которые якобы были свидетелями).

---

Помимо этого он лишил нас поясов и поставил условие, что вернуть их сможем, только сдавая ему аттестацию. До моих 11 лет он даже не допускал меня (насчет остальных хз, они не от моего тренера были) до аттестации. Я смог сдавать на пояса лишь в 11 лет и не по его милости, просто его посадили.

View more

Знаєте мені так шкода дівчат які мусять вислуховувати всяку маячню про те що вона повинна робити а що ні. Наше суспільство вкрай збочене, зараз одні тільки і розмови про секс, про кількість полових партнерів, сексуальний досвід тощо. Але ніхто не розмовляє про те настільки такий вільний образ життя завдає шкоди як емоційно та і фізично, скільки проблем і хвороб поширюється саме через таку філософію, а скільки дівчат і навіть хлопців почувають себе через це неповноцінними лише тому що збочене суспільство вирішило і пропагує що чим більше в тебе сексуальних навичок партнерів тим краще, але це ж не так і так не повинно бути.

---

Бог нас так створив с потребою мати інтимні стосунки але тільки між подружʼям ніяк інакше. І цей принцип насправді оберігає нас і захищає від небажаних наслідків.

---

Ви скажете що Біблія то застаріла книга і що принципи які записані в ній застарілі так як світ змінився? Світ дійсно змінився але Бог то ні, його закони та принципи незмінні і актуальні в будь який час, тому не обманюйте самих себе.

---

Якщо би люди дотримувалися божих принципів то вберегли би себе від безлічі страждань та хвороб які зараз надзвичайно поширені. Це все наслідки нехтування божими принципами.

View more

Автомобіль часто вважається символом соціального статусу та успіху. Прислів'я "чим більша тачка, тим менше у мужика хузяйство" може вказувати на те, що деякі люди можуть вкладати більше уваги до зовнішнього показника – у великі та дорогі автомобілі, ніж до інших аспектів життя, таких як фінансова стабільність чи особисте щастя.

---

Щодо чуваків на смартах, можна сказати, що кожна людина обирає автомобіль, який відповідає їхнім потребам, стилю життя та фінансовій можливості. Смарт - це компактний автомобіль, який може бути практичним та економічним в обслуговуванні. Такі автомобілі можуть відображати розумне використання коштів та показувати цінність ефективності та економії.

---

Отже, чи це смарт, чи це великий престижний автомобіль – кожен обирає те, що відповідає його потребам та цінностям. Головне, щоб авто відображало ваші реальні потреби та стиль життя.

View more

Є дискусійні питання, є прості, є провокаційні, є безсенсові та тупі. Так само і з відповідями. Із простого питання людина може викрутити таке, що і на голову не налазить, висмокче із пальця якусь тему, про яку навіть не йшлося або почне провокувати на скандал. Коли приплітають політику до всього, де тільки можна, коли порушуються питання про гендерні стереотипи, виправдовують негідні вчинки або взагалі поводяться, як розумово відсталі — ось це та багато іншого стає причиною для суперечки. Звичайно, якщо є, що сказати. І хто взагалі забороняє висловлювати свою незгоду з певною думкою? Автор очікує на будь-яку відповідь, не лише на правильну та прийнятну, бо її не існує, це ж не іспит. Тим паче тут такий контингент є, від яких взагалі не хочеться отримувати відповіді, адже ти знаєш вже їхню позицію з певних питань і вона тобі огидна, як і ці люди, а блокування на шаут для відповідей не існує, на жаль!

---

Думаю, у такі дискусії можуть вступати не тільки автори питання, а і звичайні користувачі, які проходили повз та не згодні з висловлюваннями. Можливо, дехто просто шукає привід, щоб з кимось посваритися, йому це в кайф.

View more