Последнее фото из галереи
Чисто моя сім'я і збирання картоплі 👌🏻
Ask @id168846121
Previous
🇺🇦
Любі українці, з Днем Незалежності! 🇺🇦 Бажаю, щоб швидше настав мир і ми перемогли 🕊️ А вороги нехай щезнуть з лиця землі. Дякую захисникам за те, що ми досі живі, вільні і можемо святкувати нашу незалежність 💙💛 Слава Україні!
Смотрели уже фильм "Барби"?🏩
Так, на щастя, вдалося подивитися "Барбі" в період найбільшого піку обговорення фільму 🥰 Можу сказати, що я відчуваю лише позитивні емоції від цієї дікухи з усім рожевим, пісеньками "I'm a Barbie doll", купою різних відео, малюнків, іграшок, присвячених Барбі. У ці моменти у мені прокидається та сама маленька дівчинка, яка обожнювала цю ляльку і так хотіла її мати в себе. Але ось ту справжню, а не підробку, у якої згиналися лише коліна на 2 кліка та підіймалися руки в сторони...
Сенс у фільм був закладений крутий, але іноді мене бісила типова американська комедія, бо я такого страшне не люблю. Я подивилася багато оглядів від різних ютуберів і тому ще більше зрозуміла, яка масштабна робота була зроблена для цього, здавалося б на перший погляд, веселого та безтурботного фільму. Тут і сюжетна лінія про прийняття себе, і про налагодження стосунків мами з донькою, і зображена реальна картина світу, який досі належить чоловікам, як би хто це не заперечував, а матріархат можливий лише у вигаданому світі.
Перетворення "ідеальної" ляльки в "неідеальну" людину — це символізм, який означає, що жінка не може бути ідеальною, як би вона до цього не прагнула. Але вона не перестає від цього бути прекрасною. Коли жінка не виглядає ідеально, це не означає, що вона зламалася. А монолог однієї із героїнь є страшною дійсністю, адже від жінок у нашому світі вимагають так багато всього! Не дай Боже набрати зайву вагу, не поголити ноги, не зробити нігті чи брови — ти вже страшна мавпа. А якого біса ми зобов'язані це все робити? Заради кого? Мені і без цього всього було б зручно, наприклад. Але найменше відхилення від норми одразу перетворює тебе у якусь потвору.
Фільм загалом цікавий по-своєму, до дрібниць передана атмосфера лялькового світу, піднято важливі жіночі теми, тому я б рекомендувала його до перегляду. Поставлю цьому фільму 7/10 зірочок, бо було забагато тупості та замало оригінальності 😊
Сенс у фільм був закладений крутий, але іноді мене бісила типова американська комедія, бо я такого страшне не люблю. Я подивилася багато оглядів від різних ютуберів і тому ще більше зрозуміла, яка масштабна робота була зроблена для цього, здавалося б на перший погляд, веселого та безтурботного фільму. Тут і сюжетна лінія про прийняття себе, і про налагодження стосунків мами з донькою, і зображена реальна картина світу, який досі належить чоловікам, як би хто це не заперечував, а матріархат можливий лише у вигаданому світі.
Перетворення "ідеальної" ляльки в "неідеальну" людину — це символізм, який означає, що жінка не може бути ідеальною, як би вона до цього не прагнула. Але вона не перестає від цього бути прекрасною. Коли жінка не виглядає ідеально, це не означає, що вона зламалася. А монолог однієї із героїнь є страшною дійсністю, адже від жінок у нашому світі вимагають так багато всього! Не дай Боже набрати зайву вагу, не поголити ноги, не зробити нігті чи брови — ти вже страшна мавпа. А якого біса ми зобов'язані це все робити? Заради кого? Мені і без цього всього було б зручно, наприклад. Але найменше відхилення від норми одразу перетворює тебе у якусь потвору.
Фільм загалом цікавий по-своєму, до дрібниць передана атмосфера лялькового світу, піднято важливі жіночі теми, тому я б рекомендувала його до перегляду. Поставлю цьому фільму 7/10 зірочок, бо було забагато тупості та замало оригінальності 😊
+ 10 💬 messages
read all
People you may like
Были ли у вас когда-то операции? Как проходило восстановление? 🤕🏥🚑⚕️👩⚕️👨⚕️
Пару років назад у мене був гідраденіт. Спочатку я не зверталася до лікаря, а лікувала запалений лімфовузол, який зовсім чомусь не проходив, тільки ставало гірше. З часом припекло і все ж таки довелося піти до хірургині. У той же день мені зробили розтин гідраденіту, така собі мініоперація, видалили гній, який там встиг накопичитися за пару місяців.
Операція пройшла успішно, мені вкололи подвійну дозу знеболювального, бо одна мене не взяла 😅 Але навіть після цього я все одно відчувала біль, коли давили на рану. Після операції було дискомфортно під рукою, де знаходилася рана, але не сильно боляче, терпимо, як для такої слабачки)
Я спочатку щодня їздила до них на перев'язку, потім через день. Відтак, я пропустила 2 тижні навчання, інакше не можна було, якраз тоді в нас пари були очно восени. Це мені не дуже подобалося. Рана почала потроху загоюватися, я сама робила перев'язки, купила мазь, якою мене мазали у лікарні. Я вирішила, що далі вже сама впораюся і без допомоги лікарів, тож більше до них не навідувалась. Але рана десь три-чотири місяці загоювалась, як на мене, це задовго 😐
Операція пройшла успішно, мені вкололи подвійну дозу знеболювального, бо одна мене не взяла 😅 Але навіть після цього я все одно відчувала біль, коли давили на рану. Після операції було дискомфортно під рукою, де знаходилася рана, але не сильно боляче, терпимо, як для такої слабачки)
Я спочатку щодня їздила до них на перев'язку, потім через день. Відтак, я пропустила 2 тижні навчання, інакше не можна було, якраз тоді в нас пари були очно восени. Це мені не дуже подобалося. Рана почала потроху загоюватися, я сама робила перев'язки, купила мазь, якою мене мазали у лікарні. Я вирішила, що далі вже сама впораюся і без допомоги лікарів, тож більше до них не навідувалась. Але рана десь три-чотири місяці загоювалась, як на мене, це задовго 😐
Что ли вы не возвращали книги в библиотеку, или ваш максимальный срок не сдачи? 📚📘😅
Я завжди повертала книги, не було такого, щоб я їх губила десь у себе в будинку 😊 У мене хоч там і чорна діра, але чужі речі потребували повернення. Навіть якщо б я не захотіла щось повертати, то мені б просто не віддали атестат у школі та диплом в університеті через заборгованість у бібліотеці. Це був один із головних пунктів перед випуском 👌🏻
Щодо міських бібліотек, то такі заклади я не відвідувала, хоча в них є своя атмосфера і цікавість для мене. Мені подобається ходити поміж книжкових рядів, вдихати запах старих книг, від них віє чимось магічним, відчуваєш, наскільки ці книги наповнені знаннями, але тобі просто несила їх всі вловити і збагнути!
Щодо міських бібліотек, то такі заклади я не відвідувала, хоча в них є своя атмосфера і цікавість для мене. Мені подобається ходити поміж книжкових рядів, вдихати запах старих книг, від них віє чимось магічним, відчуваєш, наскільки ці книги наповнені знаннями, але тобі просто несила їх всі вловити і збагнути!
Вітаю. За яких умов ви почуваєтеся найбільш впевнено?
Найбільш впевнено я почуваюся тоді, коли знаходжуся у своїй стихії, коли я знаю, що мені робити, бо це вже я проходила сто разів, знаю, що мої знання правильні і я цю задачу зможу легко вирішити. Але факт у тому, що це все має відбуватися наодинці, поряд з іншими людьми всі мої вміння і навички просто анулюються.
Щодо інших умов, то я в усьому завжди сумніваюся, бо нерішуча, невпевнена та боязка людина, іншими словами — соціофобус звичайний. Це можна спостерігати як у моїх рухах тіла, під час ходьби, так і у мовленні. Я скута та постійно заїкаюся, потрапляю в якісь казусні ситуації, часто туплю, соромлюся, переживаю, а потім картаю себе за все це і обзиваю невдахою 😒
Щодо інших умов, то я в усьому завжди сумніваюся, бо нерішуча, невпевнена та боязка людина, іншими словами — соціофобус звичайний. Це можна спостерігати як у моїх рухах тіла, під час ходьби, так і у мовленні. Я скута та постійно заїкаюся, потрапляю в якісь казусні ситуації, часто туплю, соромлюся, переживаю, а потім картаю себе за все це і обзиваю невдахою 😒
С чем у вас ассоциируется 2010 год?
🔹Найперша асоціація — це народження мого брата ☺️ Пам'ятаю, як я нікого не хотіла мати, але батьки вирішили інакше, чим нанесли тоді мені велику травму. Ну дійсно, чого це якась дев'ятирічна дитина буде вирішувати, скільки у сім'ї буде дітей 💁🏻♀️Я плакала і говорила, щоб брата викинули, а натомість привезли сестру. Зараз я навпаки навіть рада, що це була не сестра, з якою я б мала ділитися своїми речами, іграшками, прикрасами і косметикою!
🔹 Щоденник Тигрюля, на якому намальований білий тигр. Тоді їх нам безкоштовно роздавали в школі під час передвиборчої президентської кампанії. Можливо, і ще щось було, але я не пам'ятаю.
🔹Прихід до влади яника і всі подальші негаразди у житті країни через цей помилковий і підставний вибір.
🔹Мій перший раз, коли я опинилася у лікарні без мами фактично. Вона лежала тоді з братом у сусідньому відділенні для новонароджених, а я у дитячому офтальмологічному. Проте вона щодня до мене приходила, приносила їсти, тож я відчувала себе не зовсім самотньою.
🔹 Щоденник Тигрюля, на якому намальований білий тигр. Тоді їх нам безкоштовно роздавали в школі під час передвиборчої президентської кампанії. Можливо, і ще щось було, але я не пам'ятаю.
🔹Прихід до влади яника і всі подальші негаразди у житті країни через цей помилковий і підставний вибір.
🔹Мій перший раз, коли я опинилася у лікарні без мами фактично. Вона лежала тоді з братом у сусідньому відділенні для новонароджених, а я у дитячому офтальмологічному. Проте вона щодня до мене приходила, приносила їсти, тож я відчувала себе не зовсім самотньою.
Вы изучали комбинаторику в школе?
У мене була звичайна сільська школа, тож на уроках математики вивчали лише те, що вимагала навчальна програма для загальноосвітніх закладів. Можливо, і вивчали, але це було щось дуже поверхневе та без сильного заглиблення у цю тему. Так було майже з усіма науками, адже це не школа з поглибленим вивченням конкретних дисциплін, тому для простих шкіл подібне явище цілком нормальне 🤓
Впізнаєш себе у пісні? Чи мимо? https://youtu.be/gQPQBz7YVV4
Мені скидали цю пісню, мабуть, більше року назад, тому я чую її не вперше. І саме в той час вона була для мене суперактуальна, бо я переживала весь той текст на собі, а мелодія так глибоко пронизувала, була співзвучна з моїм тодішнім станом.
Зараз все змінилося, я почуваюся абсолютно інакше, ніж тоді. У мене нема відчуття, що мене не люблять, а якраз навпаки ☺️ І зараз ця пісня сприймається мною, як просто емоційно важка пісня. Я дуже рада, що це все вже позаду 💝
Зараз все змінилося, я почуваюся абсолютно інакше, ніж тоді. У мене нема відчуття, що мене не люблять, а якраз навпаки ☺️ І зараз ця пісня сприймається мною, як просто емоційно важка пісня. Я дуже рада, що це все вже позаду 💝
+ 3 💬 messages
read all
Чи може дівчина без епіляції бути 10/10?
А хлопець без епіляції може бути 10/10? Чи на хлопцеві волосся має право рости, а на дівчині в жодному разі ні? 🤡
Ви відчуваєте себе інтровертом чи екстравертом?
Інтроверт і соціофоб, в мені зібралося все найгірше, щоб зіпсувати мені життя 😊
через що ви можете відписатися від людини? селебріті? блоґерів_ок?
❗Коли людина починає набридати, бо її стає забагато у соціальній мережі, тоді і відписуюсь ☺️ Але це стосується тільки знайомих, не зірок та блогерів, бо то вже їхня робота.
- Мене дратує, коли хтось постійно виставляє свої фото, при чому всі одноманітні та нудні.
- Мені неприємно, коли прикріплюють рос треки до своїх фото або ж просто постять якісь "мудриє цітати вєлікіх рускіх людєй", які теж записані під рос музику.
- Взагалі не розумію, для чого постити сторіси, на яких знайомі бухають, курять чи просто роблять якусь безглузду чепуху. Це ж гидотно 🤢
- А ще я принципово не підписуюсь на людей, які мені неприємні, бо нахіба робити собі нерви?)
❗На зірок шоу-бізнесу я теж підписуюсь не всліпу. Логічно, що це виключно ті люди, які мені приємні як особистості і їхня творчість мені подобається. Відписалася б лише через якусь ну дуууже вагому причину. Наприклад, вони поїхали на росію попри війну або ж якусь дичину почали говорити стосовно речей, на які в мене протилежні погляди.
❗Від блогерів відписуюсь по простій причині — НАБРИДЛИ 😄 Я зараз періодично дивлюся лише одну блогерку — KRISTONKO. Вона прикольна, мила і весела, а ще робить хоча б щось корисне для нашої держави. Від інших можна було б і відписатися, бо вже сто років як за ними не слідкую, навіть дратують через те, що роблять всяку дурню і при цьому отримують шалені гроші.
- Мене дратує, коли хтось постійно виставляє свої фото, при чому всі одноманітні та нудні.
- Мені неприємно, коли прикріплюють рос треки до своїх фото або ж просто постять якісь "мудриє цітати вєлікіх рускіх людєй", які теж записані під рос музику.
- Взагалі не розумію, для чого постити сторіси, на яких знайомі бухають, курять чи просто роблять якусь безглузду чепуху. Це ж гидотно 🤢
- А ще я принципово не підписуюсь на людей, які мені неприємні, бо нахіба робити собі нерви?)
❗На зірок шоу-бізнесу я теж підписуюсь не всліпу. Логічно, що це виключно ті люди, які мені приємні як особистості і їхня творчість мені подобається. Відписалася б лише через якусь ну дуууже вагому причину. Наприклад, вони поїхали на росію попри війну або ж якусь дичину почали говорити стосовно речей, на які в мене протилежні погляди.
❗Від блогерів відписуюсь по простій причині — НАБРИДЛИ 😄 Я зараз періодично дивлюся лише одну блогерку — KRISTONKO. Вона прикольна, мила і весела, а ще робить хоча б щось корисне для нашої держави. Від інших можна було б і відписатися, бо вже сто років як за ними не слідкую, навіть дратують через те, що роблять всяку дурню і при цьому отримують шалені гроші.
чи зберігаєте ви пам'ятки про людей з якими більше не спілкуєтеся? (скріни переписок, подарунки, треки і т.п). чи залежить це від причин закінчення спілкування?
Мабуть, дещо таки знайдеться, що я зберігаю) Хоча зараз це взагалі нічого не означає для мене, бо ж людей немає, немає емоцій, які вони приносили. Існує просто якась річ сама по собі.
▫️Переписки я всі видаляю, байдуже, які причини закінчення спілкування були. Просто мені не хочеться те все згадувати. Я листування не перечитую, фото не переглядаю, то і не бачу сенсу йому в мене існувати 💁🏻♀️Люблю чистоту у своєму просторі, хехе. Але пару скрінів все-таки знайдеться, хоч їх можна і видалити, в принципі.
▫️Подарунки залишаю, навіщо викидати ці речі?) Так, вони нагадують про минуле, але і несуть якусь користь у теперішньому. Хоча навряд чи маленький ведмедик Михайло приносить користь 😂 Принаймні, вже зараз я з ним не сплю, ахах. Та і подарунків мені не так багато дарували, в основному це були шоколадки та інші солодощі, косметика, які з часом використовувались)
▫️А от щодо музики, то я намагалася не пов'язувати з нею спогади про людей. Хоча і є декілька треків, вмикаючи які я згадую когось з минулого. Наприклад, "Rampampam" Minelli та "Всем доволен" Андрія Лєніцкого. Зараз вони навіюють мені швидше якусь ностальгію, ніж нездíйснені плани, як це було раніше.
▫️Переписки я всі видаляю, байдуже, які причини закінчення спілкування були. Просто мені не хочеться те все згадувати. Я листування не перечитую, фото не переглядаю, то і не бачу сенсу йому в мене існувати 💁🏻♀️Люблю чистоту у своєму просторі, хехе. Але пару скрінів все-таки знайдеться, хоч їх можна і видалити, в принципі.
▫️Подарунки залишаю, навіщо викидати ці речі?) Так, вони нагадують про минуле, але і несуть якусь користь у теперішньому. Хоча навряд чи маленький ведмедик Михайло приносить користь 😂 Принаймні, вже зараз я з ним не сплю, ахах. Та і подарунків мені не так багато дарували, в основному це були шоколадки та інші солодощі, косметика, які з часом використовувались)
▫️А от щодо музики, то я намагалася не пов'язувати з нею спогади про людей. Хоча і є декілька треків, вмикаючи які я згадую когось з минулого. Наприклад, "Rampampam" Minelli та "Всем доволен" Андрія Лєніцкого. Зараз вони навіюють мені швидше якусь ностальгію, ніж нездíйснені плани, як це було раніше.
Был ли у вас особенный питомец, смерть которого оставил вам сильный отпечаток?
Це сталося цієї весни. Кішка вперше народила 2 кошенят. Взагалі, скільки себе пам'ятаю, ми завжди тримали тільки котів, кішок ніколи не брали, бо потім що робити з її приплодом? Тому для мене маленькі кошенята — це було справжнє диво та новизна! Я їх із самих перших днів почала бавити, гладити, милуватися ними. Коли трішки підросли, вже брала на руки, вони по мені лазили та мило пищали 😊
Потім кішка перейшла з кошенятами на моє ліжко, вони там постійно тусувалися, спали біля мене на подушці, просто біля обличчя, на шиї бувало)) Хоч мені було трохи незручно самій спати через це, але і водночас приємно, що вони так робили, тому я терпіла.
Я назвала кошенят Бабай та Шпротик. До Бабая якось у мене не було тісної прив'язки, він помер перший. І хоч було шкода, проте я пережила це нормально. Шпротик же був дуже рухливим, постійно бігав, лазив десь, щось винюхував, він же і їсти швидко почав ковбасу та м'ясо, з рук його годувала. І до лотка вже починав навіть сам бігати. Проте у нього була якась проблема із органами, були виділення із гною, з часом не міг сходити на лоток. Так сталося, що за пару днів його не стало, бо в нього сечовий міхур луснув... Це для мене була величезна трагедія. Я досі коли це все згадую — реву, бо просто не можу забути, не можу не уявляти, як він мучився. А я не могла дивитися на це, тому рідко підходила погладити... А що, якщо він думав, що нікому не потрібний у той момент? Це так нестерпно боляче, воно стискає мені груди досі😭 Я тоді 2 дні ридала, поки він помирав, і після смерті вночі мене декілька днів душило, навіть мама приходила заспокоювати, бо я дуже довго плакала. Не можу спокійно переглядати фото дотепер †
Потім кішка перейшла з кошенятами на моє ліжко, вони там постійно тусувалися, спали біля мене на подушці, просто біля обличчя, на шиї бувало)) Хоч мені було трохи незручно самій спати через це, але і водночас приємно, що вони так робили, тому я терпіла.
Я назвала кошенят Бабай та Шпротик. До Бабая якось у мене не було тісної прив'язки, він помер перший. І хоч було шкода, проте я пережила це нормально. Шпротик же був дуже рухливим, постійно бігав, лазив десь, щось винюхував, він же і їсти швидко почав ковбасу та м'ясо, з рук його годувала. І до лотка вже починав навіть сам бігати. Проте у нього була якась проблема із органами, були виділення із гною, з часом не міг сходити на лоток. Так сталося, що за пару днів його не стало, бо в нього сечовий міхур луснув... Це для мене була величезна трагедія. Я досі коли це все згадую — реву, бо просто не можу забути, не можу не уявляти, як він мучився. А я не могла дивитися на це, тому рідко підходила погладити... А що, якщо він думав, що нікому не потрібний у той момент? Це так нестерпно боляче, воно стискає мені груди досі😭 Я тоді 2 дні ридала, поки він помирав, і після смерті вночі мене декілька днів душило, навіть мама приходила заспокоювати, бо я дуже довго плакала. Не можу спокійно переглядати фото дотепер †
Тойво. Кажут, жи прийнєли такий Закон, шо всі будут говорили англійсков мовов. А хто не вміє , то тих будут вчили. Ти сє хочиш ше вчити?
Мене вчили 15 років, але нічого путнього з того не вийшло 🥴 Навіть більше скажу — не вийде і тут, бо для того, щоб вивчити мову, треба сильна мотивація, а я такої ніколи ні до чого не мала. Через силу вчитися дуже важко, вигорання моментально настає і потім не знаєш, що із цим робити, як я зараз.
Спочатку нехай нормальні вчителі англійської з'являться, дійсно професіонали, які навчать говорити навіть дерево. А то, знаючи, які зараз у школах сидять, там не тільки бажання відвідувати заняття зникне, а і вчити мову на роки вперед. Бажано, щоб були носії англійської, які б говорили без перекладу. Таким чином була б хоча б імітація занурення в англомовне середовище.
Та і курси англійської — то маячня, мені здається. Потрібні індивідуальні заняття, щоб репетитор підібрав для мене особисто програму навчання, пропрацьовував зі мною слабкі місця, заповнював прогалини у знаннях. Важливо, щоб вчити мову було не нудно, бо мені страшне нудно, аж позіхати хочеться 🥱
Спочатку нехай нормальні вчителі англійської з'являться, дійсно професіонали, які навчать говорити навіть дерево. А то, знаючи, які зараз у школах сидять, там не тільки бажання відвідувати заняття зникне, а і вчити мову на роки вперед. Бажано, щоб були носії англійської, які б говорили без перекладу. Таким чином була б хоча б імітація занурення в англомовне середовище.
Та і курси англійської — то маячня, мені здається. Потрібні індивідуальні заняття, щоб репетитор підібрав для мене особисто програму навчання, пропрацьовував зі мною слабкі місця, заповнював прогалини у знаннях. Важливо, щоб вчити мову було не нудно, бо мені страшне нудно, аж позіхати хочеться 🥱
Сохру 😏🙌
Це дуже смішно 😂 Особливо те, як напис "У неї найкращий день" перегукується з гіркіним-бідосею)
Какой твой любимый напиток? Сумеешь приготовить в домашних условиях? Он полезен или скорее вреден?
Улюблений напій — це гарбата, який надзвичайно легко приготувати в домашніх умовах 😁 Я п'ю лише чорний, тому можна сказати, що він трішки менш корисний, ніж зелений, але корисніший, ніж кава.
А сейчас какие модели больше востребованы,худые или полные?
Завжди буде попит на худих і високих моделей, ось уже скільки десятків років ця тенденція залишається незмінною. Так, зараз всюди намагаються показувати нібито "природність", лунають тези про те, що кожна фігура і кожне тіло — це унікальність та нормальність. Але ж все одно більшість задивляється та прагне до модельної зовнішності, до худих ніг та тонкої талії. Небагато людей здатні прийняти себе такими, якими вони є, вони хочуть виглядати ближче до стандартів краси.
Щодо моделінгу, то він змінює свій напрямок. Якщо раніше були покази мод та колекції одягу, створені для масового глядача та потенційного покупця цього товару, то зараз що одяг, що самі шоу нагадують більше мистецтво (і дуже часто клоунаду, хех). Навіть не знаю, чого очікувати від майбутнього 🤔
Щодо моделінгу, то він змінює свій напрямок. Якщо раніше були покази мод та колекції одягу, створені для масового глядача та потенційного покупця цього товару, то зараз що одяг, що самі шоу нагадують більше мистецтво (і дуже часто клоунаду, хех). Навіть не знаю, чого очікувати від майбутнього 🤔
На чем вы чаще всего ездите и почему?: -городской транспорт🚎🚌 -велосипед🚴♀️ -своя машина🚗 -электричка, поезд 🚉🚅 -другие альтернативные варианты🚁👣🐕🛷
Найчастіше я просто ходжу ногами) Далеко їхати мені поки що немає потреби, а магазин знаходиться поряд, тож транспорт не використовую для цього. Піші прогулянки — це те, що я найбільше люблю 😍
Вам подобається творчість С. Кінга?
Не знайома з його творчістю, але те, як він базує, варте того, щоб поважати цю Людину 🔥🙏🏻
Чи легко ви ображаєтесь, коли анонімуси в неті пишуть вам якісь неприємні коменти? Якщо вам пофіг, то як ви до цього прийшли?
Звичайно, це в мене викликає негативні емоції, в основному гнів та роздратування. Мене їхні слова не так вже й сильно ображають, бо люди це пишуть не думаючи і зовсім не знаючи мене, а лише для того, щоб вкусити. Я б дійсно образилася лише на знайомих, які знали мої слабі місця і вирішили так зі мною жорстоко вчинити. Щось я можу проігнорувати, але в більшості випадків хочеться відповісти, взаємно принизити і так само породити в людини відповідну емоцію. Око за око, але в моєму випадку хочеться вибити одразу два 🙃 На жаль, я не думаю, що в мене це прям дуже вдало виходить, я не часто вдаюся до такого.
Твіттер навчив мене не церемонитися ні з ким. Мені подобається, як там люди легко і невимушено всіх посилають, блокують та вказують іншим на їхнє місце, захищають свої кордони і клацають зубами) Тут таке слабо проявлялося, але я застосовую ці навички і блокую всіх, кого не лінь. Це найкраща ідея з усіх, до речі. Але мовчки блокувати не завжди хочеться, бо спочатку треба тицьнути носом в 💩, а вже потім запропонувати йух і простелити червону доріжку в ЧС 😈
Твіттер навчив мене не церемонитися ні з ким. Мені подобається, як там люди легко і невимушено всіх посилають, блокують та вказують іншим на їхнє місце, захищають свої кордони і клацають зубами) Тут таке слабо проявлялося, але я застосовую ці навички і блокую всіх, кого не лінь. Це найкраща ідея з усіх, до речі. Але мовчки блокувати не завжди хочеться, бо спочатку треба тицьнути носом в 💩, а вже потім запропонувати йух і простелити червону доріжку в ЧС 😈
Не знаю, що на мене найшло, але вирішив задати питання тим, на кого підписаний. От стало цікаво, а який ваш перший спогад, пов‘язаний з Аском?🤔 І взагалі, скільки років ви вже тут?
Зареєструвалася тут давно, точно не пам'ятаю, але десь приблизно 10 років назад. Вперше посилання на Аск я побачила у своєї колишньої подружки на сторінці ВК. Тоді вона зі своїми знайомими тут обмінювалася всякими повідомленнями, анкетами, писали факти, думки про інших людей, на скільки відсотків зовнішність подобається і т.д. Загалом, нічого корисного і серйозного. Тоді ця соцмережа була виключно для своїх. Пам'ятаю, як я навіть заздрила своїй подрузі, бо в неї було багато питань та лайків (порівняно зі мною), бо я взагалі тоді ні з ким і не спілкувалася. З часом люди потроху почали зникати звідси. Я теж закинула на рік чи більше, бо втратила цікавість та доступ до сторінки. Потім якось згадала і повернулася.
Перший спогад — це, мабуть, коли я генерувала рандомні питання і відповідала на них, бо мені подобалося, хоча мене ніхто тоді не читав навіть) Потім я випадково якось натрапила на одну дівчинку, яка була вдшницею, щодня задавала цікаві питання, на які можна було давати розгорнуті відповіді. Я почала прикріплювати картинки до своїх відповідей, щоб було візуально приємніше читати відповідь. Спочатку вони зовсім не стосувалися змісту, а згодом я вже почала підбирати їх дуже ретельно та навіть виважено.
З часом і аудиторія почала набиратися. Пам'ятаю, як за рік у мене з 35 підписників до 130 набігло. Це був для мене великий прогрес та навіть мотивація продовжувати писати. Просто хотілося виговоритися та бути почутою. Час від часу є бажання ділитися думками, хоч воно і стає все меншим і меншим з кожним роком. Відчуваю, що я йду в себе і вже немає тієї потреби, як раніше. Тому хочеться це змінити і повернутися 😄
Перший спогад — це, мабуть, коли я генерувала рандомні питання і відповідала на них, бо мені подобалося, хоча мене ніхто тоді не читав навіть) Потім я випадково якось натрапила на одну дівчинку, яка була вдшницею, щодня задавала цікаві питання, на які можна було давати розгорнуті відповіді. Я почала прикріплювати картинки до своїх відповідей, щоб було візуально приємніше читати відповідь. Спочатку вони зовсім не стосувалися змісту, а згодом я вже почала підбирати їх дуже ретельно та навіть виважено.
З часом і аудиторія почала набиратися. Пам'ятаю, як за рік у мене з 35 підписників до 130 набігло. Це був для мене великий прогрес та навіть мотивація продовжувати писати. Просто хотілося виговоритися та бути почутою. Час від часу є бажання ділитися думками, хоч воно і стає все меншим і меншим з кожним роком. Відчуваю, що я йду в себе і вже немає тієї потреби, як раніше. Тому хочеться це змінити і повернутися 😄
Чому морозиво🍦 більше смакує влітку чим взимку? І якщо ви його поціновувач то яке саме ви більше полюбляєте ласувати?😋
Тому що влітку хочеться чогось холодного, щоб хоч якось освіжити свій організм від цієї спеки. Але є справжні любителі морозива, яким байдуже, яка на вулиці погода. Особисто мене взимку до нього взагалі не тягне, тоді я надаю перевагу чомусь гарячому, щоб ще більше зігрітися.
Я б і не сказала, що обожнюю морозиво. Так, іноді буває, що хочеться чогось прохолодного з'їсти, тому одразу вибір падає на нього. У цьому році я вперше відкрила сезон десь у кінці травня. Тоді у мене боліло горло і я вирішила спробувати той лайфхак на собі, який говорить, що морозивом можна вилікувати ангіну. Хех, не спрацювало...
Зараз таке різноманіття морозива (і, звісно ж, цін на нього), що аж очі розбігаються. Я мало які види пробувала, зазвичай обираю класику: льодок, чистий пломбір, але дорожчий, щоб не було всяких добавок, "Каштан" ще нічогенький. Зазвичай купую "Стакан велетень", оцей із добавкою манго та ківі — справжній кайф, дуже смачно 😍
Я б і не сказала, що обожнюю морозиво. Так, іноді буває, що хочеться чогось прохолодного з'їсти, тому одразу вибір падає на нього. У цьому році я вперше відкрила сезон десь у кінці травня. Тоді у мене боліло горло і я вирішила спробувати той лайфхак на собі, який говорить, що морозивом можна вилікувати ангіну. Хех, не спрацювало...
Зараз таке різноманіття морозива (і, звісно ж, цін на нього), що аж очі розбігаються. Я мало які види пробувала, зазвичай обираю класику: льодок, чистий пломбір, але дорожчий, щоб не було всяких добавок, "Каштан" ще нічогенький. Зазвичай купую "Стакан велетень", оцей із добавкою манго та ківі — справжній кайф, дуже смачно 😍
Якщо ви потрапили в компанію і з першої ж секунди зрозуміли що не хочете знаходитися у присутності цих людей, якими будуть ваші дії? У якому випадку ви все-таки вирішите залишитись?
Я залишуся в такій компанії, якщо для цього буде ну дуже вагома причина. Наприклад, це моя група і я маю вчитися 4 роки з ними, хаха. Жартую, до своїх одногрупниць я нейтрально ставилася.
Зазвичай, якщо мені некомфортно, я обов'язково знайду привід злиняти звідти. І пояснювати не буду, просто скажу, що не маю бажання тут знаходитися. У чужі компанії я ніколи не влізаю, свої компанії мене теж анітрохи не цікавлять. Я живу сама по собі, мені не подобається бути поруч з іншими людьми ☺️ Хоча раніше хотілося мати коло однодумців і хоча б виходити на прогулянки з ними, щоб не почуватися настільки самотньо. Але я почувалася білою вороною всюди, де б не з'являлася, тож усіх сторонилася і вела непримітний спосіб життя.
Зазвичай, якщо мені некомфортно, я обов'язково знайду привід злиняти звідти. І пояснювати не буду, просто скажу, що не маю бажання тут знаходитися. У чужі компанії я ніколи не влізаю, свої компанії мене теж анітрохи не цікавлять. Я живу сама по собі, мені не подобається бути поруч з іншими людьми ☺️ Хоча раніше хотілося мати коло однодумців і хоча б виходити на прогулянки з ними, щоб не почуватися настільки самотньо. Але я почувалася білою вороною всюди, де б не з'являлася, тож усіх сторонилася і вела непримітний спосіб життя.
чим закінчувалися ваші знайомства на аску?
Бувало різне — як хороше, так і не дуже. В основному знайомства переходили в телеграм, але потім із часом перестали мати якесь значення і просто розчинялися за допомогою кнопки "видалити чат".
Було 2 знайомства, які переросли навіть у зустріч офлайн. І вони обидва вплинули на мою долю. Не шкодую про це анітрохи, радше навпаки — щаслива, що так сталося 😊
З парочкою людей час від часу списуємося, хоча зараз вже не так, як це було раніше. Не знаю навіть, чому так склалися обставини, просто у кожного своє життя. А ще я часто не маю сил на спілкування з людьми.
Одне знайомство завершилося не з нашої спільної волі 😖 Влада білорусі — дoвбaні мeрзoтники, яких треба лiквiдyвaти разом із орківськими пoкидькaми. Вони забрали прекрасну людину, про долю якої я дотепер не знаю...
Було 2 знайомства, які переросли навіть у зустріч офлайн. І вони обидва вплинули на мою долю. Не шкодую про це анітрохи, радше навпаки — щаслива, що так сталося 😊
З парочкою людей час від часу списуємося, хоча зараз вже не так, як це було раніше. Не знаю навіть, чому так склалися обставини, просто у кожного своє життя. А ще я часто не маю сил на спілкування з людьми.
Одне знайомство завершилося не з нашої спільної волі 😖 Влада білорусі — дoвбaні мeрзoтники, яких треба лiквiдyвaти разом із орківськими пoкидькaми. Вони забрали прекрасну людину, про долю якої я дотепер не знаю...
Next