#хуйня

За таке - пробачила б. У людей буває голова по-різному влаштована; якась хуйня може мені здаватися незначною, а іншу людину сильно травмувати так, що вона в цей момент нездатна мислити раціонально. Тим більше що, раз людина на мене за щось образилася, то напевне я теж щось не так зробила, і мені теж треба попросити пробачення або як мінімум прояснити ситуацію?
Але практика показує, що частіше буває навпаки: в кущі ховається не ображена людина, а, навпаки, та, яка провинилася. Тобто буває по-всякому, звісно... але частіше ображена людина якраз намагається прояснити ситуацію і закрити гештальт (наприклад, щоб перед нею вибачилися). А той, хто її образив, ховається, бо йому соромно визнавати, що він накосячив, і він не хоче вибачатися. Якщо така людина вилізе з кущів, сподіваючись, що я вже охолола, і вона може зробити вигляд, що нічого не сталося, і їй все зійде з рук, - то я їй насцю в їбало.

View more

А мені й пропонували, тільки не на самому цьому сайті, а в якійсь невідомій угорській студії. Я відмовилася, і на це було кілька причин:
0 (причина, про яку я на той момент не подумала). Поки угорці підсмоктують нашому ворогу, мені з ними співпрацювати не хочеться. Так, може, народ там не весь такий, але хтось же вибрав їхню проросійську владу? На той момент я про це не думала, але якби я підписала з ними якийсь контракт - навіть не у цій сфері, а у сфері якоїсь більш традиційної роботи, - я б про це зараз шкодувала.
1. Я навіть не знаю, чи легально в Угорщині знімати такі фільми. Може та студія насправді нелегальна? А хто гарантує, що вони потім не кинуть? Або не продадуть у рабство чи на органи? У кращому випадку це могли бути просто якісь шахраї, які вициганять у тебе сто доларів "на візу" і зникнуть.
2. Навіть якби я мала гарантії, що це буде легальна робота, мені така робота невигідна. Фільми для дорослих - це важкий труд. Людина, яка йде на цю роботу, повинна бути готова займатися практиками, які їй не подобаються, з партнерами, які їй не подобаються. Тому що її задоволення не має значення - вона повинна грати те, що хоче бачити глядач. А заплатити вони обіцяли стільки, скільки я й так зароблю, не піднімаючи сраку з дивана. Так нащо їбатися - у переносному сенсі - більше?
3. І навіть якби мене покликала якась велика студія, я б не пішла чисто з ідейних та психологічних міркувань. Я принципово проти КОМЕРЦІЙНОГО кіно такого штибу, бо де починаються гроші - там закінчується задоволення, а разом з ним гідність та ряд інших людських прав. Такі фільми показують нереалістичні речі (і їх любителі потім думають, що у жінок є простата); вони часто передають сексистські посили (наприклад, зображають жінку як трофей / об'єкт / рабиню); і навіть якщо намагатися цього позбутися, то на комерційній основі все одно виходить хуйня. Знаю випадки, коли СПРАВЖНЯ пара ДОБРОВІЛЬНО зголошувалася монетизувати свої відео, але з часом ловила себе на тому, що продюсери-власники платформ тиснуть на них, вмовляючи знімати те, на що буде попит, і вони вже займаються тим, що їм неприємно (а то й фізично травматично), і їхні плотські стосунки перетворилися на робочу каторгу. Тому в мене на комерційні відео такого штибу в принципі не встає, і я принципово не стану брати в цьому участь.

---

Але якщо людина зняла таке відео добровільно і безкоштовно, бо їй просто це подобається, то я нічого проти не маю. І якщо хтось дізнається про таке відео з моєю участю, яке я десь у стосунках знімала, і попросить дозволу його використати, то я його або віддам безкоштовно, або не дам взагалі - залежно від того, хто і для чого просить.

View more

я увидела ошибку у себя в ответе, поэтому решила заново опубликовать ответ. разработчики аска , лучше бы добавили функцию редактирования ответов, но нет , вы поступили более мудро , уже давно всякая хуйня попадает в личные, уведомления толком не приходят , да и автоматически удаляются ответы адекватных людей, а сообщения долбоебов продвигаются и остаются ) невозможно простить измену , учитывая тот факт , что человек ,которого ты сильно любила , трахал другую , сюда можно и минимальную измену включить. по сути это касается и девушек / женщин , которые поступают подобным образом. уж лучше напрямую сказать человеку, признаться, что чувства остыли , уже давно нет взаимной работы над отношениями и просто усталось от этого , чем ты будешь за спиной таким отвратным образом причинять боль человеку. как говорится , лучше горькая правда , чем сладкая ложь.

View more

Как поется в известной песне, каждый выбирает для себя: женщину, религию, дорогу, обои на рабочий стол и, соответственно, удобную для него модель отношений. Главное только, чтобы эта модель устраивала ОБОИХ в паре и была заранее согласована. То есть, по моему скромному мнению выходит так:
*Когда один гуляет, как мартовский кот, а вторая не имеет права надеть юбку выше колена и вечером в кафе с подружками посидеть - это не свободные отношения, это наебалово под соусом "традиционная семья, мужику можно, бабе - нельзя".
*Когда партнер ВНЕЗАПНО застукивает свою половинку с чужим хуем во рту, а она такая: "А у нас чо, разве не свободные отношения? Нет? А мне казалось, да" - это не свободные отношения, а попытка выйти сухой из воды и не опиздюлиться.
*Когда из-за свободных отношений в квартире пропадают серебряные вилки, рождаются не похожие ни на кого дети, а в ближайшем кожвене вас уже в лицо знают и скидки делают - это не свободные отношения, это блядство и преступная безответственность.
*Ну и когда тебе предлагают свободные отношения со словами "только жене моей не говори, а то она на развод подаст и дом отсудит" - это тоже не свободные отношения, а хуйня из-под коня.

View more

Хуйня какая-то. Во-первых, не все. Дальше уже можно и не отвечать, но да и хуй с тобой, давай продолжим. Что значит "требуют"? Находят какого-нибудь мужика и сразу список своих хочушек ему выкладывают? Вообще такого не встречал, так что это опять же говорит о том, что не все такие, как ты описал. И если уж на то пошло, то каждый из нас от кого-то что-то ждёт - взаимности, поддержки, просто время провести, другой херни... Не будешь же ты общаться с человеком, который тебя игнорирует. Вот пишешь ты ему, пишешь, а эта сука не отвечает. Нахуя ты ему пишешь? Что-то хочешь значит.

---

Что может предложить? Да всё, что угодно это может быть. Не все одинаковы и нужно индивидуально рассматривать, удовлетворяет ли тебя твой выбор или нет. Опять же, ты смотришь на то, что она может тебе дать, почему бы и ей не делать то же самое? Если завязалось общение, то уже какой-то интерес у обоих сторон есть, дальше нужно продолжать развитие, а ты сразу "что может предложить".

---

И что тебе мешает тоже вывалить на неё свой список требований? Ты ей то, она тебе это и все довольны.

View more

Трохи не вистачає інформації: цю ситуацію можна зрозуміти по-різному.
1) Якої саме участі партнер від тебе хоче - постійної чи одноразової? Якщо він хоче, щоб ти зайнялася танцями як хобі, на регулярній основі, хоча в тебе нема до цього ні інтересу, ні хисту, - то він трохи охуїв. Він, по суті, замахнувся на те, щоб вирішувати замість тебе, що ти маєш любити, чим цікавитися; не поважає твою особистість і хоче тебе переробити. Нав'язуючи тобі хобі, він ніби каже: "Твої смаки - то хуйня, і ти якась дурна, не те що я!". У цьому разі ти маєш повне право відмовити, бо тільки тобі вирішувати, чим тобі цікавитися, що любити і на що витрачати свої сили та час. Ти не хочеш, не вмієш, не цікавишся танцями, це достатня причина ними не займатися. Не скажу, що тобі слід відразу розійтися, але май на увазі, що така людина буде постійно намагатися тебе переламати і до чогось примусити, тож нормальних стосунків все одно не вийде. Якщо партнер тобі скаже: "Мені не треба дівка, яка не танцює, йди нахуй", то тобі нема за чим сильно жаліти.
1а) Однак партнер має повне право спробувати тебе зацікавити. Але якщо ти все одно не зацікавишся, нормальний партнер не стане наполягати й ображатися!
1б) І, звісно, ти теж не маєш права нав'язувати партнеру свої хобі!
1в) Це стосується й інших видів зайнять... але саме "опційних", "для душі". Якщо ж партнер схиляє тебе до діяльності, необхідної для існування (наприклад, "я заробляю гроші і веду побут, і ти теж роби те саме"), то це цілком виправдана вимога. Він не може змусити тебе працювати, але якщо він - уявімо - кине тебе через те, що вашу пару забезпечує тільки він, а ти працювати не хочеш, то це буде з його боку цілком адекватна поведінка.
2) Якщо ж він запросив тебе потанцювати одноразово, то він не забагато хоче. Тут треба зважати, наскільки це потрібно йому і наскільки неприйнятно тобі. Якщо ти соромишся танцювати на публіці, так йому й поясни - якщо він має емпатію, він не стане змушувати тебе до чогось неприємного і ображатися на тебе. (А якщо все ж стане - то див. вище, з такою людиною все одно каші не звариш). А якщо сталося так, що він, не знаючи про твою нелюбов до танців, публічно тебе запросив от прям зараз при всіх, і відмова буде виглядати дуже крінжово - то, можливо, тобі варто з ним разок станцювати, але відразу пояснити, що ой, тобі це дуже важко, хай на наступні танці кличе когось іншого.

---

Я б, наприклад, так і зробила: якщо партнерка мене запросила публічно, не знаючи про моє небажання, я б запрошення прийняла, щоб не ставити її в незручне становище, але зразу б і сказала: "ну дивися, але ж я не вмію". А якби вона заздалегідь запросила мене на танці, я б так і сказала, що це не моє.
Ну і якби людина переламувала себе, щоб мене потішити, мене б це зовсім не потішило. Хай краще займеться тим, що їй до душі, а я своїм хоббі займусь сама або з кимось іншим.

View more

Скільки не намагаюся, по життю ніяк не можу сформувати адекватної та виваженої точки зору стосовно цього питання. З одного боку — досвід непомітних неозброєним оком трансформацій колишніх приятелів, спілкування з якими, навіть попри «я вже інша людина, я дуже змінився!», відновлювалося та знову ж таки закінчувалося за тим самим сценарієм, що й вперше. А з іншого — свій власний приклад та разючі відмінності від минулої версії себе, які знаходять своє втілення не тільки в вихвалянні та самообмані, а й в певних невеличких досягненнях.

---

Схиляюся до думки, що змінитися таки можливо, як і визнати свою провину та піти шляхом виправлення ситуації, але це питання великого часового проміжку та глибинного усвідомлення необхідності таких змін; це остаточне примирення зі своїми недоліками та фундаментальне розуміння того, чому це погано і чому так жити/вчиняти не годиться. Це не про fake it till you make it, бо такий накрут в подальшому може призвести до вкрай неприємних наслідків — те, що намагаєшся замаскувати та видати за таке, що вже давно поступилося місцем кращій версії тебе, рано чи пізно візьме своє і то у великому обсязі. Десь роки зо два тому я намагалася виплекати таку модель поведінки, де б усе, що не стосується мене особисто, сприймалося б мною як норма та слугувало зайвим нагадуванням про те, що усі ми — окремі особистості, а усе, що викликає негативну реакцію, свідчить лише про невідповідність чиєїсь лінії поведінки моїм очікуванням. Замість того, щоб вряди-годи вкинути комусь мульку, що його думка — хуйня йобана, і відверто сказати, що певні дії одразу визначають людину як лоха, я намагалася притлумити це в собі, опікуючись не природою проблеми, а образом, який я створюю в суспільстві. Що я можу сказати... тепер мені все не так і будь-які вчинки, що відхиляються від мого світогляду, провокують нечувані напади агресії. Зараз яскраво відчуваю, що «розкрутилася» до заводських налаштувань...

---

(продовження в «коментарях»...)

View more

Від творців «ця хуйня споганила мені життя, і я хочу опозорити її на весь інтернет».

---

«Веріті», Колін Гувер.
Книга насправді грандіозна, не вірте першому абзацу, він — лише спосіб привернути увагу.

---

✨БУДУТЬ СПОЙЛЕРИ✨

---

Психологічний трилер такого штибу, де й родинні стосунки на місці, і умовні шафи, повні усілякого таємничого барахла, і підсумок, який переверне з ніг на голову усе, що ви так старанно до цих пір читали — це мій улюблений жанр. Читаючи щось подібне, завжди намагаюся вимикати мозок та не шукати винних самотужки, щоб не спаплюжити той самий ефект несподіванки від фіналу, коли ти, відклавши книгу, ще півгодини сидиш в ахуї і тільки і можеш, що агресивно дихати та авторитетно стукати нігтями по обкладинці. Бо коли марудишся та підозрюєш кожного і повсякчас перебуваєш у мовчазному очікуванні, коли вистрілить те саме ружжо, то насамкінець і залишається, що проголосити «а я ка-, а я ка-, а я КАЗАВ», хоча що ти там казав — в тебе ж навіть стілець з трьома ніжками був під підозрою. Ну Сізіфова праця.

---

Мені настільки огидні правильні герої, на яких мухи дохнуть, що я, читаючи автобіографію хворої та зацикленої жінки, відмахувалася від усіх описаних нею жахів зі словами «нічо, мать, розберемося», але не стримувала свого роздратування від вчинків гг, у якої на лобі світився неоновий напис «обери мене!». Абсолютно дурний, нелогічний персонаж, який трошки поплутав, що знаходиться не в своєму домі, оточений не своїми дітьми та чоловіком, живе не своє життя, а тому не має жодного права пхати туди свого носа, робити висновки чи насаджувати комусь свою думку, сформовану за 2 тижні, намагаючись покласти край подіям, що сягають близько 10-ти років. Наприкінці Лоу перетворилася на те, що так болісно засуджувала у Веріті, а сама Веріті... то вже, якщо схочете, прочитаєте самі.

---

Книга — 11/10.
Фінал — найвідкритіший з усіх відкритих фіналів, що мені доводилося читати.

---

Чудово проведена ніч, піду надолужувати втрачений сон. Але воно того вартувало. Ой як вартувало! ☀️

View more

Для більш поглибленого розуміння: тільки-но написала велику за обсягом відповідь, повну складних екзистенційних думок, а аск вирішив, що обновити сторінку — збіса гарна ідея. Тому зараз прикидаюся, нібито мені до пизди, але очима вже шукаю, щоб його такого рознести на друзки.

---

Не маю собі на меті спеціально спотворювати свою особистість та створювати щось штучне, адаптивне, таке, що привабило б до мене більше уваги, ніж я насправді заслуговую, але так, авжеж, буває. Стовідсотково щирою за будь-яких обставин бути дуже складно — я схиляюся до того, що, мабуть-таки, неможливо.

---

Не люблю ось цю дефініцію — «маска». Якась вона театральна, дещо відірвана від реальності. Ми такі користали, коли вважали, що патерни поведінки улюблених персонажів у кіно можна безболісно перенести на повсякденне життя і викручуватися зі складних побутових ситуацій у той спосіб, який є властивий тамтешнім королевам випускного балу та харизматичним гангстерам у кепках із лезом. Неможна, брате, хуйня виходить. Як би ти не намагався, рахунки за комірне вимушений сплачувати як пересічний громадянин, а не Томас Шелбі, що за своєї бурхливої бутності райони тримав; а стосунки будувати доведеться, продираючись крізь власні травми та заборони, а не як у бойовику з Марго Роббі, де вона вродлива та таємнича, а він багатий і трішки попаяний.

---

Зазвичай у суспільстві намагаюся зійти за раціональну, спокійну та безтурботну людину, коли насправді від труднощів, що мене повсякчас наздоганяють, можу вхопити панічну Натаху та винести двері разом зі стіною. Самі розумієте, що таке видовище не для широкого загалу. Коли ти оточений людьми, ба більше — незнайомими, виникає потреба поводитися більш розкуто, більш зацікавлено, щоб не довелося пояснювати за своє складне їбало та те, що ти просто втомлений, чимось пригнічений, наляканий чи ще щось. Ось такі маніпуляції, звичайно, використовую, проте не тому, що мені є, що приховувати, а тому, щоб мимоволі не відлякувати когось своїми проблемами або неврозами.

View more

Я пристаю на думку, що маніпуляції, свідомі чи несвідомі — це невід'ємна частина комунікації. Передусім через те, що поняття достатньо химерне, розпливчасте, в більшості випадків суб'єктивне: для когось маніпуляції це психологічне знущання з когось, що в подальшому призведе до важких проблем із психікою, а комусь і фрази «я ж тебе у такій самій ситуації підтримав, а тепер ти даєш задню» — вже привід почуватися жертвою. Також варто брати до уваги, що навіть відсутність вищенаведеного дехто вважає за маніпуляцію: ігноруєш — погано; жалієшся — погано; робиш вигляд, що нічого не сталося — намагаєшся викликати почуття провини; не звертаєшся до людини по допомогу — чекаєш, доки самі запропонують; просиш іншу — теж хуйня виходить. Я коли думаю про це, то мені, із власного або чужого досвіду, геть усе здається маніпуляцією, бо поведінка та реакції на цю поведінку у кожного різняться між собою.

---

Утім, якщо підсумувати: плани щодо того, як підвести людину до обрію або психдиспансеру, не будую. Не тому, що це погано та не по-людськи, а тому що це зжере мої сили та час, які я можу витратити на щось корисне. А нагадати комусь про обіцянки підтримувати, допомогати, любити до скону, про гучні заяви «ми ж кращі друзі!», «ми ж дві частини одного цілого» тощо — це так, буває. І про те, що я когось витягала з багна, в яке тепер мене намагаються загнати, не боюся нагадувати теж.

---

Зараз такий час, що навіть обвинувачення у маніпулюванні — це також маніпулювання. Так що не турбуйтеся, мамині ви квітки, та живіть своє найкраще життя.

View more

о, это одна из моих ЛЮБИМЫХ историй. когда я уехала учиться, мне было семнадцать, то есть, когда я определялась, куда мне поступать и какие экзамены сдавать, мне вообще шестнадцать было. анекдот такой: я абсолютно ни малейшего представления не имела, куда я хочу, чем я хочу заниматься, поэтому выбрала наименьшее из зол: филологию. читать я любила смертельно, тексты меня увлекали, поэтому я подумала, что это была отличная идея.
я уехала учиться в другой город, и это было ОЧЕНЬ тяжело. у меня очень властная мама, к жизни без её протектората привыкать было СЛОЖНО конкретно в плане решения проблем и самоорганизации; из-за неумения себя организовать и отсутствия интереса к тому, чем я занимаюсь, я начала прогуливать, сначала понемножку, потом прекратила появляться в университете вообще. из-за того, насколько я запустила учёбу, у меня начались панические атаки, где-то на третьем курсе они были такой силы, что я падала в обмороки там, где шла. я лежала в неврологическом, пытаясь лечить это; к началу четвёртого курса мне неиронично хотелось выпилиться. причина была не только в университете, но университет нихуёво подстегнул мою менталку и расхуярил её остатки.
причём если на предметах с меня спрашивали за знания, я их сдавала. если за дисциплину, то гоняли по пересдачам. к четвёртому курсу случилась крайне тупорылая хуйня из-за неорганизованности деканата, и я вылетела из универа с треском.
около года я пыталась восстановиться на начало четвёртого курса, чтобы доучиться; параллельно начала лечить у психотерапевта хроническую сука тяжёлую депрессию. и когда я была на низком старте и оставалось только заполнить заявление на восстановление, я заполнила его, а потом встала, порвала и под изумлённый взгляд замдекана вышла из кабинета и НИКОГДА. НИКОГДА В НЕГО НЕ ВОЗВРАЩАЛАСЬ.
я уехала домой, в родной город, и там мама попыталась пристроить меня на филологический в городском университете, но успехом это всё не увенчалось. я не хотела жить, куда мне сука была ещё учиться.
я до сих пор нахожусь в довольно тяжёлом моральном состоянии - и я до сих пор не могу нормально читать книги, которые я когда-то обожала. я переломала себе кусок жизни просто потому, что была уверена, что я вывезу. но не вывезла.
вспоминая себя: я страшно боялась родительской реакции, и поэтому ломала себя просто невыносимо. но мама от меня не отказалась, как я представляла, и спустя какое-то время даже поняла, что была неправа. вот такая вот история

View more

Предупреждение: в ответе довольно откровенно говорю на сексуальные тематики, если вам такое неприятно читать - не читайте

---

Мне кажется, если девушке неприятен секс, и она при этом не асексуалка, проблема в партнере. Мужики в среднем очень хуево шарят за женскую физиологию и не особо-то и пытаются реально доставить партнерше удовольствие, скорее цепляются за формальные признаки из серии "как долго я могу", хотя я лично считаю, что это хуйня, потому что большинство женщин куда проще довести до оргазма прямой стимуляцией клитора и как бы какая нахуй разница, сколько ты там можешь... Пока у тебя есть руки и рот, ты все еще можешь быть охуенен для партнерши, если будешь думать о том, чтобы реально доставить ей удовольствие, а не потешить свое мужское эго
Хотя, справедливости ради, у некоторых женщин тоже в голове стереотипы, и они могут забуллить партнера за то, что он недостаточно долго может, даже если им самим не то чтобы много удовольствия это доставляет
Короче изучайте свое тело и тело партнера, не парьтесь насчет того, что бы о вас как о любовнике подумало общество и парьтесь только о том, чтобы вам в паре было хорошо

View more

Это проходит, когда начинаешь смотреть на них как на машины, которые слепо исполняют заложенные в них биологические программы и поведенческие инструкции.
Стоит показать им несколько видео, в которых убедительным тоном будет рассказываться, что человек другой национальности, вероисповедания, цвета кожи, территориальной принадлежности, ориентации и т.д. и т.п. плохой, так они сразу же бегут за факелами и вилами, чтобы этого человека изничтожить. Виной всему окситоцин - вырабатываемый гипоталамусом гормон, отвечающий за ту или иную форму социального поведения. Человек на окситоцине становится крайне дружелюбен к людям из своего условного племени и крайне агрессивен к тем, кто в этом племени не состоит. Фишка пропаганды в том, что она как бы невзначай причисляет тебя к одному племени и выводит за его рамки всех тех, кто не выгоден её распространителям, тем самым запуская в смотрящих выработку окситоцина и последующую возгонку ненависти.
Короче - всё это чисто эволюционно-биологическая хуйня.
Чтобы её хоть как-то нивелировать, нужно внушать людям банальные гуманистические идеи о терпимости, равенстве, братстве, добрососедстве, дружбе и ценности каждой без исключения жизни. Социальные миазмы не только купировать и порицать, но и пытаться понять, научно к ним подходить, изучать. Но, блядь, чувствую, в свете последних событий, к подобной Утопии, мы с вами не скоро еще приплывем. =( Хотя, казалось бы, всё так просто...

View more

Да остались бы, конечно. Думаю, всё же то, что под масками, прорывается, хочу я этого или нет.

---

Я резкая, быдловатая, громкая, сильно завишу от настроения (если я договорилась с кем-то встретиться, но с утра мне как-то нЕхОроШо, то я отменяю встречу, потому что не могу себя заставить; это пиздец как всех бесит, но часто мне очень сложно взять и пойти, если настрой не тот), люблю комфорт и из-за этого могу быть скучной (кто зассал пойти в прошлое воскресенье в бар? – я, потому что испугалась пьяного мужика, который пять минут подряд спрашивал меня, сколько ЕМУ лет, и расстроилась).

---

А, ещё я люблю поиграть в защитницу, вожака или другую такую хрень: посчитать за всех, во сколько встретимся и кто как поедет, напомнить всем про тёплые носочки, принести еды, лекарств, спросить про самочувствие кучу раз, понести их тяжёлые сумки, уступить им место, заплатить за их еду – мамочка такая, короче (а для некоторых папочка, блЯЯЯЯЯЯЯЯЯть). Но на самом деле – угадайте что? – правильно – А ОБО МНЕ КТО ПОЗАБОТИТСЯ? Это, конечно, полная хуйня, а не мысль, но я продолжаю её думать: мне всегда встречаются люди, которым нужна забота, но не встречалось людей, которые готовы бы были взять на себя заботу обо мне. Такую, как я людям даю. (Когда-то давно я думала, что это К., но взять на себя она смогла только убийство моих нервных клеток.) Скорее всего, мне стыдно признать это желание, поэтому я агрессивно покрываю его заботой об окружающих, но всё равно хуйня какая-то получается.

---

(Капец, пока писала этот абзац, глаза заслезились. Товарищ Дмитрий, что это вы такое наделали? Зачем вопросами своими между лёгких ковыряетесь, а? Разве ж дозволено?)

---

//

---

Ничего особенного или удивительного, на самом деле. Всё как у всех. ;)

View more

Про зміст його ідей я думаю, що це повна хуйня. Тут і коментувати нічого. Я вже раніше писала, що думаю про ту мобілізацію: до сраки вона.
Цікавіше те, що його сподвигло таке зморозити. У мене є кілька версій:
1) Його підкупили: ця версія підкріпляється тим, що приблизно одночасно з ним про мир заговорили і папа, і пиня. Мені ця версія здається найімовірнішою. Звісно, запропонувати йому повинні були багато.
2) Раніше Маск згадував, що, мовляв, до цього голосував за демократів, бо вони гуманні, але тепер проголосує за республіканців, бо йому не подобається, що демократи ослаблюють країну. Можливо, він запланував піти в політику і збирається скористатися незадоволеністю частини американців тим, що бюджетні гроші витрачаються на допомогу Україні.
3) Він ніяких корисливих інтересів не переслідує, а просто щиро ляпнув хуйню. До такої думки він теж міг дійти по-різному:
- Йому дійсно не сподобалося, що США витрачають ресурси на Україну, і він змінив політичні погляди. Правда, для людини, яка сама постачала нам обладнання і має дохуїща бабла, досить дивно паритися на тему "Ви видерли в мене податки і віддали українцям!"
- Він, як і раніше, притримується гуманістичних поглядів, але не відстрілює, яка у нас тут ситуація, і тому має досить наївне уявлення про цю війну. Таким взагалі нерідко страждають західні "гуманісти" (і особливо ліві). Можливо, він не слідкував, як останнім часом просуваються ЗСУ, не знає про якість цих мобілізованих і думає, що це повноцінні війська. Або, можливо, він виходить із зовсім вже такої пацифістської позиції: "хто побиває іншого - той агресор! Росія нищить Україну - Росія агресор, ату її! Україна нищить російську армію - Україна агресор, ату її!"
Але я все-таки схиляюся до думки, що він підкуплений, бо якось дивно, що про Хрущова він в курсі, а про нинішню ситуацію на війні - ні.
У будь-якому випадку, його з такими заявами слід послати нахуй.

View more

Сейчас принято говорить, что женщина вольна распоряжаться своим телом как ей угодно, и суррогатное материнство (СМ) для многих входит в эту парадигму, но что-то в нём всегда казалось мне жутким.

---

Как-то раз я ляпнула, что СМ смахивает на проституцию, и тогда на меня посмотрели страшными осуждающими глазами. Конечно, я прикусила язык, потому что была абсолютно не в теме, не владела никакой информацией – только своими смутными ощущениями.

---

Но недавно Элли Эрроу записала на эту тему подкаст, и я с ужасом поняла, что с проституцией у СМ куда больше параллелей, чем мне казалось.

---

1. Подавляющее большинство женщин идут в СМ из нужды. В некоторых странах суррогатные матери вынашивают чужих детей, чтобы прокормить своих.

---

2. Беременность – всегда риск, даже если ты по контракту находишься под наблюдением врачей 24/7, абсолютно непредсказуемая хуйня. А любой заработок, сопровождающийся опасностью для здоровья и жизни, я не считаю свободным выбором.

---

3. Договоры, которые заключают покупатели детей с суррогатной матерью, часто выглядят крайне ебано. Не ешь то, не делай сё, не ходи туда. Иногда даже: не слушай такую музыку, не занимайся таким хобби. Почти всегда: мы примем за тебя решение, сама ты родишь или тебя будут кесарить. Уже далеко не "твоё тело – твоё дело", не правда ли? Но ни у кого не возникает вопроса к таким рабским договорам, потому что суррогатной матери же ЗАПЛАТИЛИ.

---

4. "А как же люди, которые не могут иметь детей, но хотят родного ребёночка?". Ребёнок из твоего генетического материала – это не то, без чего нельзя прожить: не еда, не вода, не воздух. Это ПРИХОТЬ. Ради которой часто другая женщина вынуждена жертвовать своим здоровьем, потому что ей нужны деньги, чтобы не сдохнуть от голода / заплатить за квартиру; ради которой ты на 9 месяцев буквально покупаешь чужую жизнь и право указывать суррогатной матери, чё жрать и как срать. Это даже звучит дико.

---

...и ещё с десяток пунктов, раскрывающих всякие интересные мелочи и издержки производства людей, о которых я даже не задумывалась раньше. Например, часто у суррогатной матери забирают ребёнка сразу, не дав ей взглянуть на него – не то что прикоснуться, – чтобы у неё на гормональном уровне не сформировалась привязанность (скорее всего я налажала с терминологией, ну да хуй). Чтоб вы понимали, даже кошечкам и собачкам, блять, оставляют котят и щенков новорождённых на какое-то время, чтобы психика и мамки, и детёнышей не пострадала. И как все обливаются слезами, когда слышат истории про то, как у кошки забрали котят и она ходила орала по углам. Зато на женщин как всегда всем похуй.

---

Если честно, адекватному человеку хватило бы одного только первого пункта, чтобы как минимум призадуматься, а не мутная ли капиталистическая хуйня это ваше СМ? Ну и проституция пересекается с СМ буквально по каждому пункту: нужда, риск для здоровья, рабские условия, чужие хотелки за бабки.

---

Выводы делайте сами.

View more

Конечно.

---

//TW: слишком много хуёвых слов.

---

(Чуть не написала "это даже правильно", но не мне решать, что правильно, а что нет.)

---

Имеется целый набор причин, почему я не хочу (рожать) детей.

---

1. Здоровью пизда. Даже для бой-баб это огроменный риск, молчу уж про такого додика, как я.

---

2. Наследственность. От осинки не родятся апельсинки, от додика родятся тока додятки. Я уже настрадалась от прабабкиных болезней, моему отпрыску эта хуйня ни к чему.

---

3. Готовность, до которой я ещё не доведена. Бабла нет; целой психики нет; гарантии, что я не разъебу в приступе послеродовой депрессии своё чадо, нет; мозгов у меня тоже нет.

---

По-хорошему, под этим пунктом надо бы развернуть миллион подпунктов про то, что при должном образовании, подготовке к родительству и вникании в кучу заморочек и подводных камней половина яхочудетишков отпадёт сама собой, потому что это ващета дохуя сложно – растить человека, но об этом не говорят. Зато говорят про часики и лужайки.

---

4. Зачем делать новых детей, если есть столько готовых? Идёшь в приют – профит. Если у тебя по пункту три всё в порядке, особенно касаемо мозгов, то как родитель и ответственный, сознательный хуман биинг ты примешь любого младенца (или отрока).

---

Я вообще так считаю: если для тебя существует понятие "чужие дети" (мол, этого я рожала, поэтому люблю, а этого не пойми кто, может наркоманы, а может он больной весь, а может гены плохие), то ты не готов ни хуя быть родителем, иди на хуй.

---

5. Людей дохуя, ресурсов нихуя. Я не хочу делать ещё дохуее и ещё нихуее.

---

6. В куда я иво буду рожать? В этот конченный мир?

---

7. Пункт эгоистки: я, как любительница драматично задать вопрос "зачем вы меня сделали, я вас просила?!" и хлопнуть дверью, не хочу слышать то же самое в свой адрес. *вставить монолог Раста Коула о детях* Родив, я, возможно, вытащу человека из лучшего мира небытья в эту срань, а взяв из детдома – наоборот, помещу в лучший мир заботы и любви. И совесть моя будет чиста.

View more